Ігор Черненко: Будемо намагатися поповнювати наш футзал якісними гравцями

Так уже повелося, що ДЮФК «Темп» з Енергодара є однією з «кузень кадрів» для вітчизняного футзалу. Практично кожен рік вихованці Ігоря Черненко не залишаються без нагород і доводять, що «Темп» по праву є однією з найсильніших дитячо-юнацьких футзальних команд в Україні. І недарма в чемпіонаті України зараз грають деякі вихованці енергодарського футзалу. Про це ми і вирішили поговорити з головним тренером ДЮФК «Темп» (Енергодар) Ігорем Черненко.

- Ігоре Івановичу, як Ви оціните сезон 2015-2016 для ДЮСШ «Темп»? Була можливість виступити краще?
- Почну з того, що у нас не ДЮСШ, а Дитячо-юнацький футбольний клуб «Темп». Що стосується виступів у сезоні, то сказати, що незадоволений, не можна. Перемоги у двох з чотирьох розіграшів Кубка України, трофеї зайняли своє почесне місце в музеї клубу, плюс участь у всіх фінальних змаганнях. Можливо, змогли б добитися успіху і у чемпіонатах, але вони в цьому сезоні проводилися трохи пізніше за строками, де збігалися зі змаганнями з футболу, а так як спонсори - в більшій частині батьки, а їм хочеться брати участь саме у футболі, то самі розумієте, де були пріоритети. Зазвичай чемпіонати проводилися першими (листопад-січень), і вони збирали більшу кількість команд, ніж на кубки.

- У цьому сезоні дитячо-юнацькі чемпіонати України проводилися за новим форматом: спочатку за територіальною ознакою, а потім – фінальний етап. Як Ви вважаєте, наскільки цей формат виправдав себе?
- Взагалі формат проведення за регіональною ознакою, вважаю, не виправдав себе. Якщо зробити детальний аналіз учасників, то ми бачимо, що як зони, так і фінали проводилися за рахунок місцевих команд. Причин для цього багато, і, перш за все, у наш час дуже важко з фінансами. Ось приклад: в Енергодарі проводили відбіркові матчі Кубку України серед юнаків 1999 року народження. Єдина команда гостей з далека - «Вікторія» (Авангардне - Одеса), а ми знаємо, що це колишній «Локомотив» зі своїм неперевершеним тренером Ігорем Чурсіним – команда, яка зійшла зі змагань з футзалу, і займається футболом. Дуже важко повернути команду з великою, гідною поваги історією, в наш дитячий футзал, і ось вони спробували себе в офіційному турнірі, витратили купу грошей, і в підсумку не зуміли пробитися у фінал. Був би це розіграш без відбору, може бути, команда списала б ці гроші за якесь місце в розіграші Кубка, а не у відборі, тим більше, що у фіналі в Сумах було всього чотири команди, таке собі протистояння Запорізької та Сумської областей. Якось втрачається логіка всього, що відбувається.

Мені здається, у наш час «не до жиру», треба утримувати і залучати всі команди які бажають, нехай їх буде десять, дванадцять і більше, а штучно придумувати поліпшення, мені здається дещо не правильно. Найоптимальніший розіграш був у чемпіонатах і Кубках – це 1987 рік народження, де було вісім команд, грають чотири тури у різних містах. Ми грали тоді два або навіть три сезони, і звідти вийшло дуже багато гравців, що представляють зараз команди майстрів, була турнірна боротьба, спортивний інтерес зашкалював, команди грали чотири місяці. Вважаю, тільки так в наших умовах і можна утримати хлопців у футзалі.

- Ігоре Івановичу, розкажіть, будь ласка, більш детально про ДЮСШ «Темп», яка, як відомо, є кузнею талантів для українського футзалу.
– Клуб існує з 1986 року, ще з містечка Гуляйполе, де разом зі своїми вихованцями проходили перші кроки становлення ще міні-футболу. Вони були різні: і аути вводилися руками, і грали від стінок, і, звісно, «п'ятіркою» м'ячем. Але гуляйпольські футболісти були на хорошому рахунку: Сергій Гебель, Юрій Биковський, Віталій Кириченко грали у Вищій лізі чемпіонату України.

В Енергодарі перша команда юнаків 1985 року народження виграла перший офіційний трофей - Кубок України, і була другою в чемпіонаті, поступившись лише столичному «Кию» з братами Івановими, Дмитром Шуваловим, Максимом Коробкою. З цього віку в командах майстрів Вищої ліги грали Віктор Турчак, Євген Щербина, Максим Каргін. Далі - 1987 рік народження: Дмитро Литвиненко, Роман Рекунчак, Олег Мардар, Олександр Маслаков. Потім 1991 р. – Юрій Савенко, Микита Шпигарь. І ось з 1997 року народження чотири людини: Олександр Сухов, Ілля Бакінський, Олександр Карбула і Артем Мороховець грають зараз в Екстра-лізі.

- Ви є першим тренером чотирьох воротарів, які зараз вже грають в Екстра-лізі: Дмитра Литвиненка, Юрія Савенко, Олександра Сухова та Іллі Бакінського. Причому, Савенко і Литвиненко є кандидатами в національну збірну України. Якщо не секрет: який рецепт виховання талановитих голкіперів в Енергодарі?
– Так, ось так вийшло, що цілих чотири голкіпера грають у воротах команд майстрів. Завжди приділяв багато уваги і часу воротарям, твердо впевнений у тому, що дійсно воротар – це як мінімум півкоманди, і від впевненої, надійної гри воротаря так само впевнено грає і команда в цілому. Рецепт простий: воротар повинен вміти грати у футзал, при першій же можливості я намагаюся випускати воротарів як польових гравців, тоді вони вміють правильно оцінити обстановку на полі, читати гру і грати у воротах, а не стояти! Чому Савенко і випускали часто в якості п'ятого польового, Юра зміг грати й у полі спокійно. Дімі Литвиненко не було рівних у грі в «квадрат». Ось зараз Сухов вважається кращим в сезоні у відбиванні 10-метрових, а з Сашком на тренуваннях працювали тенісними м'ячами, і він за тренування відбивав по 150-200 ударів ракеткою. Напевно, це теж допомагає йому у своєму ремеслі.

- Може найближчим часом ще хто-небудь з Енергодара поповнити склад якої-небудь команди Екстра-ліги?
- Думаю, що зможуть, хоча з'явилася дуже серйозна проблема: всі хочуть грати в футбол. От є у мене вихованець 2000 року народження - Едуард Волков, зараз грає за запорізький «Металург» - це футзаліст, високого рівня міг би бути, всі якості для цього є, але... Є непогані хлопці, нам залишається дуже мало, фактично – з тими, хто залишився, працюємо далі, а там як Бог дасть. Будемо намагатися поповнювати наш футзал гравцями і підтримувати вивіску «кузні талантів»!

- Парадокс: енергодарський ДЮФК «Темп» прославляє Запорізьку область, але при цьому ні в Енергодарі, ні в Запоріжжі на даний момент немає команди рівня Першої ліги або Екстра-ліги. Чому так? І що потрібно зробити для того, щоб в Енергодарі з'явилася як мінімум команда Першої ліги, яка, до того ж, могла б складатися з своїх вихованців?
- Це дуже складне і водночас просте питання. Потрібно, щоб комусь крім нас це було потрібно. Повірте мені, я за свої майже тридцять років роботи оббігав стільки порогів і зрозумів одне, що знизу не проб'є цю брилу ніхто. Тільки якщо з'явиться людина, яка закохана у нашу справу, тоді буде все, а в нашому місті немає такої людини. У Запоріжжі - там теж займаються по мінімуму, свою першість крутять, а все інше нікого не чіпляє. Ніколаєнко (Віталій Ніколаєнко, президент Запорізької обласної Асоціації футзалу. – А. Т.) тільки в прямих ефірах розповідає, як все класно, а те, що більше десяти років не проводяться чемпіонати області ні серед дітей, ні серед дорослих, ні серед ветеранів, навіть не згадується. Я, наприклад, жодного разу не бачив Ніколаєнко в Енергодарі, тим більше - його бажання зустрітися з керівництвом ЗАЕС, ТЕС, міста. З таким підходом про які команди майстрів може йти мова?

Артем Терентьєв, прес-служба Асоціації футзалу України

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook

Технічний спонсор АФУ

Відео-канал АФУ

Вхід

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Дякую, але більше не показуйте мені це вікно!