Дмитро Сорокін: "Пріоритет був - можливість грати у Кубку УЄФА"

Як відомо, один з кращих футзалістів України, гравець національної збірної Дмитро Сорокін з нинішнього сезону став легіонером і найближчий рік проведе у Сербії, захищаючи кольори чемпіона цієї країни - команди «Економац» з Крагуєваца.

Як стався цей поворот у кар'єрі колишнього гравця харківського «Локомотива» і як проходить його адаптація до життя у Сербії, про це дізнаємося з інтерв'ю Дмитра Сорокіна.

- Передусім, прийми привітання тобі особисто і всій команді «Економац» з виходом до Елітного раунду Кубка УЄФА. Якесь більш конкретне завдання перед командою у цьому турнірі стояло? 
- Найважливішим було вийти з групи. У нас відразу ж була установка - не ділити суперників, умовно, на тих, хто сильніший або слабший. Максимальне завдання полягало у тому, щоб здобути перемоги в усіх трьох зустрічах, тому на гру зі «Спортингом» «Економац» виходитиме з бажанням перемогти (інтерв'ю було записане до гри «Спортинг» - «Економац», що завершилася звитягою португальців - 3:2, а сам Дмитро Сорокін отримав травму на початку матчу - прим. авт.). У команді після двох поєдинків дуже позитивний настрій, і жодної заспокоєності від того, що пішли далі, немає.

 - Тут, напевно, у вас має бути присутнім і бажання перевірити свої сили на тлі клубного віце-чемпіона Європи? 
- «Спортинг» - дуже потужна структура, і у протистоянні з таким колективом нам і треба показувати свій характер. Ми розуміємо, що в Елітному раунді буде складніше, а «Спортинг» - це клуб, який реально претендуватиме в Елітному раунді на «Фінал чотирьох».

- Давай повернемося в літо, і поговоримо про твій поворот у кар'єрі - приїзд в «Економац». Яким чином виник цей варіант, після того, як було оголошено про закриття «Локомотиву»? 
- У мене було багато варіантів, у тому числі, і в Україні. До речі, на мій подив. А варіант з Сербією у списку був останнім. Я його розглядав з таких причин. По-перше, хотів щось для себе змінити, я маю на увазі чемпіонат. А по-друге, у мене була інформація, що тут підбирається чудова команда, і для мене пріоритет полягав у можливості грати у Кубку УЄФА. І коли виник конкретний варіант з «Економацем», я довго не роздумував.

 - Подейкують, що у тебе була можливість опинитися в італійському «Реал Рієті». 
- Так, було таке. Агент мені говорив, що на нього самостійно вийшов тренер клубу. Я теж був здивований, але з Італією була дуже складна процедура оформлення документів, пов'язана з тим, що Україна не є членом Євросоюзу. Для них куди простіше взяти іспанця або бразильця, ніж займатися оформленням дозвільних документів на офіційну роботу для українця.

 - Якими були найперші дні перебування в Сербії? 
- Мене в аеропорту зустрічав особисто президент клубу Веролюб Дугалич, що мене неймовірно здивувало. Я чув, що він обіймав високі державні посади на теренах колишньої Югославії, але як людина він напрочуд відкритий і простий. Президент весь час з командою, постійно спілкується з хлопцями. Він мене зустрів в аеропорту, і все якось одразу було по-домашньому. Я абсолютно не відчув якогось дискомфорту. Окрім того, він вільно володіє російською мовою, тому жодних проблем не було.

- Як ти облаштовувався в побуті протягом перших днів? 
- Я приїхав до Крагуєваца, але буквально за три дні ми поїхали на збір до Златибора. Для початку мене поселили до квартири, але сказали, що після збору підберуть нову – комфортнішу для проживання. Мені тут дуже зручно - 15 хвилин діставатися до місця тренувань, по дорозі можна зайти у ресторан і поїсти. Я живу у самому центрі, але місто дуже компактне, тут все поруч.

 - Ти всю свою кар'єру до цього проводив у «Локомотиві», звик до того тренувального процесу, який був у Харкові. Як поставлена підготовка футболістів у «Економаці»? 
- Одразу скажу, що і у «Локомотиві» завжди була якісна і солідна підготовка до сезону. Але тут я здивувався тому, що у нас практично не було бігової підготовки. Ми весь час проводили у залі, у нас були бар'єри, фішки, стрибки - все те, що дає тобі перевагу у грі. Я пригадую, що в Україні чув, як хтось бігає тест Купера. Як на мене, - це вчорашній день. Зараз є дуже багато вправ для футзалу, спрямованих на розвиток. Навіщо потрібні ці багатокілометрові забіги?

 - Після того у вас був турнір у Румунії, де ви в фіналі поступилися «Автобергамо Деві». 
- Якийсь дивовижний матч вийшов, ми були попереду - 3:1, по грі вони не мали жодних шансів. Втім, суперники застосували п’ятого польового, забили два м'ячі. Потім ми самі собі забили - якийсь нещасний випадок. Але жодної паніки після поразки не було, повинні були вигравати - розібрали помилки, і підготовка до сезону продовжилася.

- Ти якраз у той період був не єдиним новачком - з інтервалом плюс-мінус декілька днів під'їхали Талес, Ігор і Симі Сайотті. Той-таки Ігор - це зірка європейського футзалу, двічі вигравав Кубок УЄФА. Як проходив процес їхньої адаптації у команді? 
- Талес прилетів у Сербію на 2-3 дні раніше за мене. Знаю, що новий віце-президент клубу Тургай Фарзалієв хотів зробити четвірку з легіонерів, і тоді я вперше почув, що можуть приїхати Ігор і Симі Сайотті. Для мене це було, у першу чергу, цікаво, і я щиро радів цьому факту. Тому, що мені належить грати з такими яскравими гравцями, це тільки плюс для мене, а якогось побоювання перед ними я не відчуваю.

- Які вони у спілкуванні та побуті? 
- Не повірите - абсолютно прості, без жодних, як то кажуть, понтів. До того ж, Талес грав у Казахстані, добре говорить російською, Ігор - у «Кайраті», Сайотті - у «Сибіряку». Усі володіють російською. Ми вільно спілкуємося.

- У Сербії вже стартував чемпіонат, ви виграли два матчі, якісь рахунки дивовижні - 16:1, 7:2... Це ви такі сильні, або суперники слабкі? 
- Як мені розповідали, тут був конкурент у «Економаца» - «Євро Мотус», але він влітку розпався. Так, ми провели два поєдинки – суперники впродовж десяти хвилин, поки мали сили, боролися, а потім - «згасли». Ми забиваємо два-три швидких голи, і на цьому все закінчується. Чемпіонат в Україні, і тут я не лукавитиму, сильніший, ніж в Сербії. Але я мав пріоритет - Кубок УЄФА.

- Поясни ситуацію з легіонерами в сербському чемпіонаті. 
- У заявці на гру може бути чотири іноземних футболісти. У нашому клубі п'ять легіонерів, є ще Віталій Борисов з Азербайджану. Я не брав участі у протистоянні з «Нові Пазар», але тренер сказав, що це нічого не означає - усі по колу пропускатимуть. На виїзний матч я вирушив разом з командою, але ще перед відправленням Предраг Раїч, головний тренер, сказав мені, що я цю гру пропускатиму, а наступну - інші легіонери.

 - Сербська мова чимось схожа з російською та українською. Тим не менш, намагаєшся її вивчити? 
- Коли сюди їхав, я замислювався над тим як спілкуватимуся. Але мені говорили, що Предраг Раїч сам добре говорить російською, адже він виступав за «Діну». Минув місяць, коли намагаюся людям щось пояснити, то мене розуміють.

- Твоя сім'я вже так само у Сербії? 
- Так, поки проходив збори, вони були у Харкові, і без них було важкувато. Потім вони прилетіли до мене, і зараз - це найголовніша підтримка. З сином, якому нещодавно виповнилося 4 роки, ми виходимо в двір, і було помітно, що він здивований, що діти говорять незрозумілою йому мовою. Але якщо розпочинають  грати у м’яча, то переходять на жести, і усі розуміють. У Віталіка Борисова дочці 4 роки, і у неї була така ситуація, що вона трохи ображалася, коли приходила грати з дітьми, а її ніхто не розумів.

- Повернемося до футболу. Ти у різні роки грав і проти Ігора, і проти Талеса - щось з цього приводу згадували? 
- Ігор дуже добре знає «Локомотив», цікавився, що сталося з командою та чому. Пам'ятає, що ми двічі грали проти «Барси». Дуже приємно було, що команду «Локомотив» знають у Європі. Талес говорив мені, що він знає і мене, і мого брата. А я ось, чесно скажу, що його абсолютно не запам'ятав по матчах за «Тулпар», коли ця команда грала у Харкові.

- Наскільки Крагуєвац живе спортом? 
- Зовсім нещодавно відбувався чемпіонат Європи з баскетболу. Коли грала збірна Сербії – місто або вимирало, або в кафе і ресторанах усі спостерігали за грою. Інший приклад. З «Нові Пазаром» ми грали на виїзді та перемогли 7:2, місцеві вболівальники дуже сильно підтримували свою команду. Навіть коли вони забили свої два м'ячі, було стільки радісних емоцій. Складалося враження, що це ми поступилися. Вболівальники своїх дуже підтримують, та і ви самі бачите, як вболівають за «Економац» на домашніх матчах Кубка УЄФА. Згадайте нещодавній чемпіонат Європи з футзалу в Сербії, коли на матчах місцевої збірної завжди був аншлаг.

- Крагуєвац можна вважати сербською провінцією, тут немає яскравих вивісок і того блиску, який є у Белграді. Можеш порівняти рівень життя середнього міста Сербії з Україною? 
- Мені здається, що тут рівень життя вищий. У нас запитували, які зарплати та пенсії в Україні. Ми, у свою чергу, цікавилися, як з цим у Сербії. Тут пенсія складає близько 400 доларів. Взагалі, скажу, тут люди спокійні. Йдеш на тренування, а вони сидять, п’ють каву, у центрі багато кафе, хтось зранку вже і пиво п'є. Бабусі, дідусі сидять на лавках, розмовляють, і ніхто нікуди не поспішає. У нас в Україні метушня, усі похмурі, тут я встиг помітити, що серби - дуже добрий народ, відкритий якийсь. Запитують: «Ти звідки»?, говориш: «З України!», а вони: «О-о-о, Україна», і посміхаються.

З мінусів - дуже багато курять. Я читав, що Сербія - одна з країн, де дуже багато людей страждають цією звичкою. Ти гуляєш з дитиною, бачиш, мами сидять з дітьми, і перед ними курять абсолютно спокійно. Для мене це дико, я цього не розумію.

Ще встиг помітити, що тут багато дітей з надмірною вагою. Під час подорожі у таксі ми ставили це питання водієві. Він пояснив, що у місті дуже багато пекарень, де виготовляють м'які, солодкі булочки. Тут дуже випічку люблять, як мені говорили. Хоча, з іншого боку, у дітей тут головна вулична гра - це баскетбол. Звертаєш увагу, як діти вправно поводяться з м'ячем, тренують усілякі хитрощі і трюки. Вдома у Харкові я взагалі не бачив, щоб у баскетбол грали.

- За розповідями тих, хто давно грає у команді, як «Економац» дістається на виїзні поєдинки? 
- Крагуєвац географічно розташований у середині Сербії. Це дуже зручно. Поїздка у будь-який бік не є довшою за 200-250 км. Тому, на виїзди команда вирушає у день гри. До того ж, тут грають лише ввечері - близько 6-7 години. О 12 або о першій дня, як у нас - тут такого немає.

- Нещодавно було жеребкування чемпіонату Європи, ітеоретично, Сербія з Україною могли опинитися в одній групі. На цю тему з сербськими «збірниками» розмовляли? 
- Ні, жеребкування минуло зовсім непомітно. П'ять гравців «Економаца» їздили у збірну на матчі плей-оф кваліфікації проти Чехії, коли вони повернулися, їх досить спокійно привітали.

 - Дякуємо за бесіду. Обов'язково продовжуватимемо стежити за твоїми матчами у Сербії, тим більше що після поєдинків досить швидко в інтернеті з'являються огляди. 
- Вдячний і вам, що доки я тут, мене не забуваєте.

За матеріалами сайту Sport.ua

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook

Офіційний сайт АФЛУ

Технічний спонсор АФУ

Відео-канал АФУ

Вхід

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Дякую, але більше не показуйте мені це вікно!