Дмитро Литвиненко: «Що я тут роблю, думав лише протягом перших вихідних»

Одним з найцікавіших футзальних трансферів минулого літа став перехід голкіпера харківського «Локомотива» і збірної України Дмитра Литвиненка у команду «ЕРА-ПАК» (Хрудим). Цей чеський клуб в Європі знають усі: багатократний чемпіон Чехії, постійний учасник Кубка УЄФА. Дмитро сходу влився у колектив, застовпив за собою право бути першим номером, і, на думку чеських колег, Дмитро на даний момент – найсильніший голкіпер Чехії. Є вже і перші досягнення: у грудні минулого року Литвиненко разом з «ЕРА-ПАКом» став володарем Кубка Чехії.

Про свою адаптацію у новому для себе клубі, життя у новій країні Дмитро Литвиненко розповів в ексклюзивному інтерв'ю сайту Sport.ua.

Дмитре, свої перші матчі за «ЕРА-ПАК» ти провів на турнірі у Вроцлаві. У тебе не залишилося відчуття, що головний тренер Феліпе Конде влаштовує тобі перевірку, випускаючи у найскладніші моменти? Тебе відправили з лавки на 10-метрові і ти вийшов на найскладніший матч з клубом з Італії?

– Я до цього десь був готовий. Турнір був передсезонним, і я ментально був готовим до того, що мене чекають випробування. Я виходив на майданчик, робив свою справу, а добре або погано – це було вже вирішувати тренерові.

 Тебе не можна назвати футзальним пілігримом усю свою кар'єру ти провів в Харкові, і велику її частину в «Локомотиві». Як тобі було психологічно підняти себе, щоб перемістити себе з насидженого Харкова у невідому Чехію?

– Особисто мені було простіше, тому що уся кар'єра гравця:  виїзди, роз'їзди, збори, багато часу проводиш у дорозі. Це і з клубом, і у збірній. А ось коли сім'ю перевозив – це вже було важко. У побутовому плані, в усіх питаннях, які виникають під час переїздів.

Вони бувають складними і в Україні, коли ти з міста до міста переїжджаєш, а тут – в іншу країну - незнайома мова, інша культура, побутові питання, медицина. Скажу, що вони ще досі не улагоджені до кінця. Сім'я зі мною знаходиться останні три місяці, і доки вона тільки звикає. Зараз ще все не до кінця налагоджено.

– Пам'ятаєш свої найперші враження у перші дні? Увечері дивишся у вікно, там незнайомий пейзаж, не приходила думка: «Куди я потрапив»?

Я тільки приїхав, у мене був насичений графік тренувань вони були дворазовими. І за ними не замислюєшся : де ти? що ти? Приходиш втомлений, ліг спати, прокинувся  знову тренування. Коли ж були перші два вихідні дні, тоді вже трохи замислився: «Що я тут роблю»?. Так, таке було.

– Як проходила адаптація до нового колективу? Візьмемо, приміром, братів Марешей. Ти ще був юнаком, а вони вже були авторитетними футболістами в Європі, що пограли на чемпіонаті Європи. Ти прийшов до колективу, що склався. Яку атмосферу ти відчув всередині «ЕРА-ПАКу?»

– По-перше, мені імпонує підхід «ЕРА-ПАКу» у плані організації усього клубу. Можна по-різному будувати клубну структуру, але так, як вона функціонує в Хрудимі, мені дуже подобається. У команді є кістяк футболістів, лідерів, і вони завжди готові допомогти новачкам в плані адаптації. Неважливо: ти бразилець, словак або українець. Якщо говорити про Марешей, то Роман –  він начебто людина спокійна, але будь-яке його слово в роздягальні, на майданчику – до нього прислухається будь-який футболіст у команді.

– Якщо говорити про Романа Мареша, якому вже йде 43-й рік, чи немає в команді таких жартів з теми чи «не час вішати кросівки на цвях»?

– Він сам це розуміє і усвідомлює, що він вже у віці. Він говорить, що не знає, скільки ще гратиме – півроку, рік. Але він неймовірно професійно ставиться до себе. У плані режиму, у плані ставлення до тренувального процесу. Він сам говорив, що по молодості всіляке бувало, але зараз, розуміючи, що залишилося грати вже недовго, по максимуму витискає себе.

Міхал Мареш, його молодший брат, зараз грає менше. У них обидвох роки два тому були травми. Але високий рівень Міхала, його майстерність очевидна –  він може завжди вирішити момент, зробити нестандартну передачу. Особливо це важливо, коли він виходить у другому таймі, а команда суперника вже є втомленою.

Скільки бразильців в «ЕРА-ПАКу» зараз?

– Було два, але під час чемпіонату Європи під'їхав ще один – Евертон. Він рік або два тому грав у «Кайраті».

Серед бразильців є такий хлопець Макс, він вже так давно в команді, що його, напевно, вже і бразильцем не вважають?

– Так, він вже 9 років грає за «ЕРА-ПАК» і те, що ви сказали, так і є. Він вже і за ментальністю справжній чех.

Макс в «ЕРА-ПАКу» вже давно засвітився в Європі. Що його так довго тримає в Чехії, що він не міняє команду?

– Гадаю, пропозиції у нього, напевно, були. Але чому він їх не приймає, важко сказати. Це краще у нього запитати.

У різних клубах по-різному побудовані взаємовідносини між футболістами і президентом. Президентом «ЕРА-ПАКа» є Франтішек Тіхи – як він взаємодіє з командою?

– Він більше займається бізнесом, але життям команди цікавиться постійно. Природно, президент буває на усіх домашніх поєдинках, відвідує і деякі виїзні матчі. Наскільки я його за півроку встиг дізнатися, він мені чимось нагадує президента «Локомотива» Сергія Вадимовича Крилова. У плані управління командою у них є щось загальне. З ним особисто я кілька разів спілкувався. Він російською не говорить, спілкування було або через Романа Мареша, або через співробітника клубу. Це молода людина, яка російську мову вивчає в університеті. Теми спілкування були звичайними: побутові питання, футзал.

Встиг помітити, як побудована клубна вертикаль?

Є спортивний директор, є окремий менеджер, який займається тільки іноземними футболістами, його звуть Томаш Хамса. Тому, якщо у мене виникають які-небудь питання, я повинен зателефонувати Томашу, і вже залежно від важливості питання, він або сам може його вирішити, або вирішить, що треба підключати президента. Особисто у мене телефону президента немає, але якщо щось треба, я телефоную Роману Марешу.

У той момент, коли ти приїхав до «ЕРА-ПАКа», у команді вже були три воротарі. Ти прийшов четвертим, але грати хочеться кожному. Відповідно, ти був конкурентом. Як складалися стосунки з колегами? - Так, були три воротарі. Але в одного з них, Радека Хлоуса, була ще робота. Ще два воротарі Адам Ордельт і Якуб Жданськи так, це конкуренти, але з їх боку я не відчув жодних непривітних поглядів. Я прийшов і відразу влився до колективу. Адам зараз травмований, а Якуб десь виходить на заміну, якісь матчі головний тренер команди Феліпе Конде дає йому грати повністю.

– Ти сказав, що Радек Хлоус ще десь працює, а як інші футболісти в команді?

Ще у Матея Словачека є робота, але вона відбувається вдома. Він дизайнер, малює проекти будинків, робота у цьому напрямку. Ще брати Павло і Давид Дрозди вчаться в університеті, інші повністю професіонали.

– Не найприємніший момент цього сезону був у команди. Напевно «ЕРА-ПАК» цілеспрямовано готувався, були певні надії, але далі ніж основний раунд в Кубку УЄФА пройти не вдалося.

Було дуже неприємно. Усі усвідомлювали, що результат незадовільний. В якійсь мірі ми стали заручниками перших двох матчів. На високому рівні відіграли і з «Лупаренсе», і з «Барселоною Ласса», і, на жаль, знову ж таки це не виправдання, але якийсь вірус в Італії нас підкосив. За ті 5 днів турніру у нас по дві людини випадали через хворобу, якась харчова інфекція. Тому, до завершальної зустрічі ми не змогли підійти в оптимальній формі. Але лише ми винні, що ми не змогли обіграти «Рабу ЕТО» і вийти до елітного раунду. Як виявилося, майбутнього учасника «Фіналу Чотирьох» Кубка УЄФА.

Напевно, у вас в «ЕРА-ПАКу» стежили за елітним раундом, перемогу в якому здобув «Раба Ето». Не чекали від цього клубу такого результату?

Ні, не чекали. Тому що навіть по нашій очній зустрічі з ними, сказати, що ця команда гідна грати у «Фіналі Чотирьох», було неможливо. В основному турнірі вони, по суті, у повну силу грали тільки один матч з нами. Вони розуміли, що шанси у них є тільки з нами. Можливо, у них був емоційний підйом у поєдинку з «ЕРА-ПАКом», на який вони вперше вийшли з новим головним тренером Хаві Родрігесом. Зараз багато чинників можна придумати, а так ми поступилися у цьому матчі.

Про Чемпіонат Чехії можна почути різні думки, а саме про його рівень. Ти відіграв майже весь регулярний чемпіонат. Яким ти його бачиш зсередини: за рівнем, за організацією, за арбітражем?

Якщо у нас в Україні зараз практично рівні усі команди, то у Чехії є група з шести-семи команд, які конкурентоздатні у боротьбі за високі місця. Є клуби з нижньої частини турнірної таблиці, котрим на чемпіонство не претендувати, але у себе вдома, за підтримки трибун вони вмикають силову гру по всьому майданчику, і з ними доводиться грати з побоюванням як би не отримати травму.

Щодо організації чемпіонату Чехії - ніяких питань. Усі зали високого рівня, більшість відносно нові. Тільки у двох-трьох залах покриття терафлекс, в інших паркет. Суддівство на непоганому рівні, якої-небудь упередженості я не помічав. Навіть скажу, що іноді вони дуже тонко відчувають гру. Якщо команди нижче нас рівнем грають «у кістку», а наші хлопці відповідають, то арбітри не свистять просто так. Жодної симпатії до лідерів немає. І в наші ворота вже неодноразово пенальті призначалися, і фолів достатньо ставлять. А те, що до господарів трохи лояльніше ставляться, так відбувається скрізь.

Анатолій Подвойський, Sport.ua

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Команда І О
1 Продексім (Херсон) 2 6
2 Титан (Покровське) 1 1
3 ХІТ (Київ) 1 1
4 Енергія (Львів) 2 0

Офіційний сайт АФЛУ

Технічний спонсор АФУ

Відео-канал АФУ

Вхід

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Дякую, але більше не показуйте мені це вікно!