Віталій Одегов: «Не настільки у нас багато кадрів, щоб ми могли дозволити собі пропустити когось з цікавих гравців»

Як відомо, у серпні Асоціація футзалу України ініціювала створення інституту юнацьких збірних України з футзалу, а виконуючим обов’язки головного тренера був призначений відомий в нещодавньому минулому гравець Віталій Одегов. Про те, який шлях пройдений в роботі з перспективною футзальною молоддю за цей час, в ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту Асоціації футзалу України розповів в.о. головного тренера юнацької та молодіжної збірної України Віталій Одегов.

- Віталіє Олексійовичу, з того часу, як Виконкомом Асоціації футзалу України було прийняте рішення про створення юнацьких збірних команд України з футзалу, пройшло 4 місяці, упродовж яких різні склади юнацьких команд провели два навчально-тренувальних збори та загалом зіграли 6 матчів. Але, перш за все до Вас таке питання. Голова Комітету національних збірних України з футболу Андрій Новиков в одному зі своїх інтерв’ю сказав, що Ви були чи не єдиним із тих, з ким велись перемови на предмет очолити юнацькі команди, хто сказав, що готовий їздити по Україні заради перегляду потенційних кандидатів. Чим для Вас виявилась привабливою пропозиція Асоціації футзалу України щодо роботи з юнацькими командами?
- Я – футзальна людина, яка провела своє життя в професійному футзалі. Після завершення професійної кар’єри на якийсь час я відійшов від футзалу, відпочив, але встиг зрозуміти, що без цього виду спорту мені важко. Його мені не вистачає. Зараз такий час, що не так вже й багато можливостей, щоб працювати в футзалі в професійному плані. Скажемо так, що вакансій не так і багато. Робота в збірній – це дуже серйозна відповідальність,але й це високий рівень. Природно, що я з задоволенням прийняв цю пропозицію від Сергія Васильовича Владико, тому що ця робота мені близька, і ця робота мені цікава.

- Якісь свої умови Ви висували – фінансові, чи якісь інші?
- В моїй ситуації це було не те що недоречним – я на той момент не був у якомусь клубі, мені не потрібно було щось кидати. Я був вільним і був готовим зайнятися цією справою.

- Якими для себе Ви бачите конкретні напрямки роботи з юнацькими командами?
- Тут були озвучені напрямки з боку Асоціації футзалу України, від її президента Сергія Владико, також з боку Василя Михайловича Симонова – від людей, які знають цю всю кухню безпосередньо. Я не випадкова людина в футзалі, але що стосується юнаків, юнацького футзалу – це все для мене в новинку. І мені потрібно було з усім цим знайомитись – з регламентами змагань, як вони взагалі проводяться, скільки в них команд, по якій системі грають. Раніше я чув, що такі змагання є, але в реалії не перетинався з цим. У зв’язку з цим треба було для себе чітко розібратися зі всією структурою юнацьких змагань, які проводяться в нашій країні. Мене цікавили змагання для вікової категорії навіть від 15-ти років . Саме ця вікова категорія – потенційні учасники змагань, які, сподіваюсь, найближчого часу будуть проводитися ФІФА та УЄФА. Весь цей пласт змагань треба було для себе чітко розкласти по поличках. З одного боку, було простіше, бо змагань проводиться вже і не так багато, як виявилося, але з іншого,і це зворотній бік медалі, менша кількість – складніше з якістю, бо менший вибір.

- До участі у «Кубку Львівщини» та навчально-тренувального збору в кінці листопада Ви викликали загалом 24 футболіста, з яких тільки 4 викликалися обидва рази. Чи можете сказати, яку кількість гравців Ви тримаєте «на олівці», та якого вони вікового цензу?
- «Кубок Львівщини» застав мене в самому початку роботи. В кінці серпня ми тільки-но провели перемовини з Сергієм Владико про мою роботу, а вже на початку вересня був турнір у Львові. На ньому планувалося зібрати команду U-19 на базі тих гравців, які грають в Екстра-лізі та в Першій лізі. Як виявилось, їх кількість не така вже й велика. Відбір робився від віку – це перше, а друге – ігрові якості. На той час в нас вже розпочався чемпіонат в Екстра-лізі, до нього були передсезонні турніри. Тож, я передивився відеоматеріали з них, і з розширеного списку 19-тирічних гравців зробив свій вибір.

Невдовзі після турніру у Львові у нас був збір тренерів збірних безпосередньо з президентом АФУ, головою Комітету національних збірних Андрієм Новиковим, на якому ми дуже ретельно розбиралися з усім нашим молодіжним та юнацьким господарством. Через те, що зараз для 19-тирічних ніяких змагань не має, було прийняте рішення подивитися на більш молодших гравців, на перший час об’єднавши їх з більш віковими. Тож, було окреслене коло приблизно з 40-ка гравців віком від 18-ти до 21-го року.

- З тих 24-х футболістів достатня кількість була таких, які взагалі мало відомі широкому загалу вболівальників. Перш за все, це стосується тих, хто не грає в Екстра-лізі. Можете сказати, яким чином вони потрапили до Вашого кола зору?
- Не настільки у нас багато кадрів, щоб ми могли дозволити собі пропустити когось з цікавих гравців. Тому для деяких футболістів, які мають непогані задатки, була надана можливість показати їм, які можуть бути для них перспективи, якщо вони будуть наполегливо працювати. У них є час, щоб вирости в хороших, професіональних футзалістів. Зараз дуже критична ситуація з молодими кадрами – де та молодь, яка буде підживлювати збірну? Як говорив Олександр Косенко, стукати до дверей національної збірної.

Тому, була обрана така політика, що треба залучати не тільки гравців, які є в заявках команд Екстра-ліги, але й відшукувати талановитих гравців, які є в командах Другої ліги, в чемпіонатах міст. Наприклад, Максим Каплун визнавався найкращим в своєму віці в Чорноморську. Тому мені треба активно було спілкуватися з тренерами з регіонів. Щодо харків’ян, то я їх бачу сам безпосередньо на «Кубку ФК «Універ». Це все молоді хлопці, яким по 18 років.      

- Якщо на «Кубку Львівщини» грали футболісти 1997 року та молодші, то на збір в Суми викликались декілька 20-тирічних гравців 1996 року народження. З чим це пов’язане?
- Мова йде про Андрія Цілика, Миколу Микитюка та Олега Легендзевича. На тому зборі в АФУ, про який я говорив вище, було прийняте рішення трошки поширити віковий ценз в бік збільшення, щоб мати вже практично молодіжну збірну. Для цих гравців це був реальний досвід перебування та гри за збірну України. Наразі вони перспективні гравці, але до першої збірної вони ще не готові за рівнем своєї майстерності. Треба було, щоб вони призвичаїлись до перебування та атмосфери збірної команди. Можу сказати, що на найближчий час ми плануємо залучити декілька гравців і 1995 року народження.

- В продовження теми ще одне питання. На зборі в Сумах у Вас в розпорядженні були гравці віком від 17 до 20 років, в яких є різниця, як за досвідом, так і за фізичним та інтелектуальним розвитком. Чи надавало це якихось складнощів чи специфіки в роботі з командою в цілому?
- Згоден, деяка різниця є, але в мене до всіх був єдиний підхід. Такий момент є в будь-якій клубній команді. Аля для цього є такий педагогічний момент, як індивідуальне спілкування, де гравцю можна розповісти, чого саме йому не вистачає, в чому треба додати. Але в цьому віці 17 і 20 років не така вже відчутна різниця, як, скажемо, 11 і 14 років. В цьому році бува дехто вже грає і на чемпіонаті світу.

- Як би Ви оцінили технічний та тактичний рівень тих гравців, що Вами викликались? Наскільки вони були готові сприймати ті ігрові ідеї, які Ви їм пропонували?
- Безумовно, впадало в очі, що в тих, хто грає в командах Екстра-ліги, навички були набагато більшими. Це в порівнянні з тим, хто грає в Першій лізі, не кажучи вже про змагання нижчого рангу. Різниця була відчутною. Гравці з Екстра-ліги знаходяться в постійному тренінгу, вони мають змогу постійно грати з суперниками, відчуваючи серйозну протидію. У решти нічого такого не було. Але й скажу, що навіть у лідерів збірної, а такі під час гри виявлялися, помітно, що і у них не вистачає ігрової практики. Якщо брати тих, кого ми залучали до збірної, то постійно грають воротарі Сухов  в «ЛТК/ІнБев/НПУ» та Бакінський в «Соколі», Мороховець в «ЛТК/ІнБев/НПУ», Легендзевич та Радевич в «Енергії». Але все рівно вони всі не грають у себе в клубах перші скрипки. А вже у збірній їм потрібно ставати лідерами, саме на них робиться основна ставка. В цілому, всі гравці сприймали те, що від них вимагалося. Скажу більше, що вони навіть пропонували якісь свої ідеї, зокрема, коли треба було розігрувати стандарти.

- Футболісти 17-20 років – це ще більше діти, чи до них варто ставитись вже як до дорослих людей?
- Це вже не діти – вони вже дорослі люди. Можна казати, що вони – професіонали, які знають, як готуватися до матчів, що треба робити після них. Це вже професійні спортсмени. Вони вже розуміють, що таке професіоналізм, але в них є ще великий резерв, чому можна вчитися. А в тих,  з ким я працював, ще й видно, що вони хочуть вчитися.

- Як самі хлопці сприймали те, що вони є гравцями збірної України, нехай і юнацького віку? Це більше питання щодо поведінки, ставлення до тренувального процесу.
- Думаю, що десь всередині в них якісь переживання були, коли вони виходили на матчі в формі збірної України. Але мене тішило, що в них не було ніякої скутості, нам цього й потрібно було досягати. Треба було, щоб молоді гравці приїжджали і показували свої найкращі якості. Щоб спокійно, без емоційного перевантаження, проявляли свої професійні можливості.

- Не називаючи прізвищ, можете сказати, чи є серед тих 24-х футболістів такі, з якими однозначно треба продовжувати роботу, як з потенційними кандидатами до головної команди. І протилежний бік – такі, про яких Ви зрозуміли, що збірна – це не їхній рівень, принаймні, в найближчий час?
- Є. Як з одного боку, так і з іншого. Для себе я висновки зробив, але зараз я б не хотів говорити щось більше.

- Перші два збори були, в тому числі, і для Вас оцінкою, як організовувати свою роботу. Чи є вже у Вас думки, з якою періодичністю варто збирати кандидатів до юнацької команди, і як ваші побажання пов’язуються з можливостями Асоціації футзалу України?
- Ту команду, яку ми збирали останній раз, треба вважати молодіжною. Юнацьку команду бажано збирати частіше, а ось молодіжку ми не можемо збирати частіше, ніж це дозволяють вікна УЄФА. До молодіжки залучаються гравці з професіональних команд, а вони не розлучаться з гравцем тоді, коли заманеться – тільки у вікна УЄФА. За оптимальне я вважав би необхідним збирати молодіжну команду не менше, ніж 3-4 рази за сезон. Асоціація повністю готова до тієї кількості зборів, які необхідні. Тому що, якщо б вона не була готова, то вона не розпочинала ту масштабну роботу, яка зараз йде. Я бачу, що Сергій Владико хоче вибудувати чітку структуру збірних, чітку піраміду. Саме від президента АФУ та голови Комітету національних збірних йде основний імпульс, а я вже намагаюсь втілити його в життя.

- Головна різниця юнацьких футзальних збірних від футбольних – це відсутність офіційних змагань. Як молодим гравцям набиратися міжнародного досвіду в таких умовах?
- Повністю з вами згоден – збірна з клубами має грати лише в самих крайніх ситуаціях. А в матчах за збірну гравці повинні набувати міжнародного досвіду.

- На нещодавньому засіданні Комітету УЄФА з футзалу було дещо конкретизовані змагання, які будуть проводитися серед юнацьких команд – Юнацькі Олімпійські ігри, юнацькі чемпіонати Європи, «Турніри розвитку». Це внесло якісь корективи в напрямки Вашої роботи на 2017 рік?
- Можливо, розкрию деякий секрет – планується, що найближчого часу молодіжна команда зіграє міжнародні матчі. В планах є, але, як про остаточний факт, ще говорити трохи зарано.  Молодим гравцям вкрай необхідний міжнародний досвід – без цього втрачається весь сенс роботи. Наскільки я знаю, наступного року серед юнаків УЄФА проведе п’ять «Турнірів розвитку», і на один з них обов’язково буде запрошена Україна. Конкретних термінів цих турнірів ще не визначено. Як тільки будуть відомі якісь конкретні дати, ми одразу розпочнемо безпосередню підготовку. На ці турніри залучаються гравці віком 15-16 років.

Щодо Юнацьких Олімпійських ігор, то в них мають грати 17-тирічні гравці. Але оскільки там буде ще й відбірковий турнір в 2017 році, то до цих змагань можна буде залучати гравців 2000 року народження та молодших. Тому, один з напрямків моєї роботи – це розібратися з тим, що ми маємо в цій віковій категорії. Нещодавно я був на Кубку України в Чорноморську серед 15-тирічних футболістів. Наступного тижня в Харкові пройде один з етапів чемпіонату України в цій же віковій категорії. Це і є моя робота.

- За кілька днів настане новий 2017 рік. Що б Ви побажали тим футболістам, яких Ви вже викликали, і також тим молодим гравцям, які, сподіваємось, мріють заявити про себе через виступи в юнацьких збірних?
- Хотілося б побажати, щоб в них було величезне бажання вчитися і прогресувати. В професіональному плані треба постійно вчитися, кожного дня, на кожному тренуванні вчитися чомусь новому, вдосконалювати свої навички ті, які є, награвати та закріплювати нові. І головне – ніколи не зупинятися на досягнутому. Не бути вдоволеними тим, що ти вже вмієш робити.

Прес-служба Асоціації футзалу України              

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Команда I O
1 Food Centre-СумДУ (Суми) 2 6
2 Шевченків край (Звенигородський р-н) 2 6
3 Епіцентр К Таїрова (Одеса) 2 6
4 Віза-Вторма (Ів.-Франківськ) 1 3
5 Авангард (Краматорськ) 2 1
6 Рятувальник (Ромни) 2 1
7 Ураган-2-КФВ (Ів.-Франківськ) 1 0
8 Дніпро (Черкаси) 1 0
9 Кобра (Харків) 1 0
10 Атлетік (Бровари) 2 0

Технічний спонсор АФУ

Відео-канал АФУ

Вхід

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Дякую, але більше не показуйте мені це вікно!