Андрій Цілик та Микола Микитюк поділилися емоціями після дебюту у національній збірній

Двоє гравців НФК «Ураган» вперше зіграли за національну команду на турнірі в Ірані

23-26 вересня національна збірна України в Ірані взяла участь у міжнародному турнірі «Quadrangular international futsal tournament», за підсумками якого підопічні Олександра Косенка фінішували на другій позиції. Новачками у складі «синьо-жовтих» стали два «ураганівці» - Микола Микитюк та Андрій Цілик, останній з яких відзначився двома голами за збірну України.

Нагадаємо, що наприкінці серпня троє гравців «Урагану» Микитюк, Цілик та Лисенко завоювали бронзові медалі студентського мундіалю. Враженнями про перебування у національній збірній гравці поділилися з прес-службою НФК «Ураган».

- Які емоції? Що відчуває спортсмен, якого вперше викликають до лав національної збірної?
Цілик: Скажу, що це дуже приємно, коли оцінюють твою працю і старанність. Втім, водночас, – це дуже відповідально захищати кольори збірної. І що найголовніше - не можна ніколи на цьому зупинятися, бо сьогодні в збірній ти, а вже завтра - хтось інший. Тому – тільки працювати, і максимально віддаватися справі, яку ти любиш.

Микитюк: Звичайно, що це дуже приємно, але, якщо чесно, для мене навіть не очікувано. Мріяв грати за збірну України, але ще кілька років тому навіть не міг подумати, що буду грати в головній команді НФК «Ураган» (Микитюк – вихованець клубної ДЮСШ - авт.). Було багато хлопців, які зі мною разом ходили на тренування в ДЮСШ, і я щасливий, що мені пощастило потрапити в число тих, хто дійшов, доріс до "основи". А виклик у збірну – це ще один приємний бонус і свідченням того, що треба продовжувати працювати. Хоча ніколи не думав, що ця мрія стане реальністю.

- Максим Павленко давав якісь настанови?

Микитюк: Максим Михайлович бажав успіху, щоб ми добре себе проявили, і закріпилися в складі. Підтримували і в «Урагані», раділи, що ми представляємо наш клуб в збірній

Цілик: Найголовніша настанова - приїхати додому живими-здоровими, провести турнір без травм. З цією установкою ми впоралися (сміється - авт.).

- Яка, загалом, атмосфера у розташуванні збірної?

Микитюк: З Петром Шотурмою та Ігорем Корсуном ми пограли не один рік в «Урагані», у нас дружні стосунки й за межами поля. Хлопці привітали з дебютом, підтримували. Відчувалося, що ми знаємо одне одного і під час матчів існувала взаємодія, тому було трішки легше в цьому плані. Хоча зі всіма знайшли спільну мову, все було гаразд.

Цілик: Футзальний світ взагалі тісний, тому багатьох хлопців знали, а особливо приємно було пограти з Корсуном, Шотурмою, і справді відчувалася підтримка з їхнього боку.

- Перше бойове хрещення в Ірані, які враження від країни, турніру? Рівня суперників?

Цілик: Звичайно, дуже цікаво поїхати в іншу країну, подивитися на їхню культуру, звичаї. Часу знайомитися з Іраном багато не було, у нас був один вихідний, ми гуляли містом, ходили в музей. Особливо цікаво було спробувати свої сили з суперниками серйозного рівня. Це великий досвід!

Микитюк: Тебриз дуже сподобався, це одне з історичних міст Ірану, цікава архітектура, привітні люди. Рівень турніру теж на достатньо високому рівні, збірна Ірану, наприклад, – бронзовий призер Чемпіонату світу (2016р. - авт.), багаторазовий чемпіон Азії. А це про щось говорить. Вони – дуже фізично сильні, витривалі. Добре виглядала збірна Японії - дуже технічні, швидкі, мобільні. Помітно зріс рівень Білорусі.

Андрію, ти відзначив дебют двома голами…

Цілик: Забивати завжди приємно, але насамперед думаєш про результат для всієї команди, тому я не мав права розслаблятися чи втрачати концентрацію. Мені приємно, що зміг долучитися до перемоги збірної в обох матчах, але ще раз повторюся – це командний успіх, і заслуга всіх гравців.

- Чого все ж таки не вистачило, щоб обіграти господарів, збірну Ірану?

Микитюк: Думаю, що не вистачило терпіння, і наприкінці зустрічі ми не витримали натиск суперника.

Цілик: За рахунку 1:0 нам не вистачило другого гола, якби ми його забили, гра б заспокоїлася. Ми мали непогані нагоди, два виходи віч-на-віч, але підвела реалізація. Ми десь нервували, бо суперник мав моменти, а у нас було 4-5 фолів, і вже не могли так агресивно забирати м’яч, як цього хотілося.

- Буквально днями Олександр Косенко в інтерв’ю відзначив, що роботою новачків задоволений? Чи говорив щось особисто?

Микитюк: Особистої розмови з головним тренером не було, але всій команді сказав,що не варто засмучуватися, що це підготовчий турнір, тому ми награвали багато ігрових компонентів, він спостерігав за взаємодією у четвірках, постійно відбувалися зміни у квартетах. Ми з Андрієм з однієї команди, але головному тренеру було важливо подивиться, чи можемо ми грати одне без одного, як швидко зможемо знайти порозуміння з іншими членами збірної.

Цілик: Завдання футболіста просте слухати установку тренера, максимально віддаватися на полі – забивати голи, робити вдалі асисти. Приємно, що Олександр Косенко відзначав, що потрібно проявляти себе індивідуально, не боятися, пробувати обігрувати. Загалом, сказав, що ми молодці.

- Якщо говорити про взаємодії в четвірках, з ким почували себе найкомфортніше?

Микитюк: Це національна збірна, де професійні футболісти, тому грати зі всіма комфортно. Так, Шотурму, Корсуна краще знаю, з Ігорем грали в «Урагані» в одній четвірці, але не можу сказати, що з іншими гравцями не знайшов спільної мови. З Радевичем, Легендзевичем були разом у студентській збірній.

- Власне, про студентську збірну. Бронза - задовільний результат на чемпіонаті світу? Якщо брати до уваги, що у півфіналі поступилися чемпіону - збірній Росії?

Цілик: Будь-яка нагорода приємна, але хотілося повернутися додому з золотом. Напевно, у той момент збірна Росії була сильнішою за нас.

Микитюк: Звичайно, дуже хотілося виграти чемпіонат світу, потрапити в історію. Студентська збірна України вже вигравала мундіаль, але хотілося ще раз підтвердити цей статус.

- Що не вдалося у півфінальній зустрічі?

Микитюк: Команда Росії - досить сильна, багато гравців студентської збірної грають у національній дружині. Знаємо, що рівень чемпіонату в Росії теж на належному рівні, і від нас була максимальна налаштованість на боєздатну гру. Десь не пощастило в деяких моментах, нам забили швидкі голи, тим більше, психологічно важко виходити з рахунку 0:3. В другому таймі ми мали перевагу, тиснули на суперника, але трішки не вистачило в кінці.

За матеріалами офіційного сайту НФК «Ураган»

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Команда I O
1 Віза-Вторма (Ів.-Франківськ) 2 6
2 Food Centre-СумДУ (Суми) 2 6
3 Шевченків край (Звенигородський р-н) 2 6
4 Епіцентр К-Таїрова (Одеса) 2 6
5 Авангард (Краматорськ) 2 1
6 Рятувальник (Ромни) 2 1
7 Ураган-2-КФВ (Ів.-Франківськ) 1 0
8 Дніпро (Черкаси) 1 0
9 Атлетік (Бровари) 2 0
10 Кобра (Харків) 2 0

Технічний спонсор АФУ

Відео-канал АФУ

Вхід

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Дякую, але більше не показуйте мені це вікно!