Андрій Білоус: Наше чемпіонство – результат роботи за три останні сезони

У сезоні 2015-2016 років столичний «ІМС-НУХТ» зібрав повну колекцію трофеїв українського футзалу, оволодівши Суперкубком і Кубком України, а також вперше в своїй історії здобув звання чемпіона країни. Крім того, «ІМС-НУХТ» вдало з'їздив до Португалії, де взяв участь у турнірі «Women's Nations Cup» і завоював бронзові медалі. А новина про те, що в наступному сезоні у складі столичної команди буде виступати бразилійка Каміла Дженіфер, досі бурхливо обговорюється в українських футзальних колах. Про все це ми вирішили поговорити з президентом київського «ІМС-НУХТ» Андрієм Білоусом.

- Андріє Дмитровичу, Ваша команда в сезоні 2015-2016 років здобула всі трофеї в жіночому футзалі. Як Ви оціните цей сезон, і наскільки легким або важким він для Вас був?
- Незважаючи на те, що ми достроково здобули чемпіонство, без збоїв цей сезон все-таки не пройшов. В чемпіонаті було шість команд, і чотири з них реально боролися за медалі. А це вже про щось говорить. Так, десь були кадрові проблеми у суперників, які в якійсь мірі нам допомогли. Але якщо говорити про гру і про те, як нам давалися очки, то скажу так: так, ми були фаворитами, але перемоги нам не давалися легко – це точно. Це стосується матчів як в чемпіонаті, так і в Кубку України.

- Чи можна сказати, що нинішній успіх – це результат роботи протягом двох останніх років, починаючи з того моменту, коли ряди «ІМС-НУХТ» поповнили Юлія Форсюк та Ірина Бавзенюк, а головним тренером став Тарас Шпичка?
- Я вважаю, що за точку відліку потрібно брати не прихід на місце головного тренера Тараса Шпички та кількох досвідчених гравців. Я вважаю, що точкою відліку слід вважати момент переїзду нашої команди з Черкас до Києва. Тоді ми почали формувати команду, яка могла б у перспективі поборотися за високі місця. Поступово почав вимальовуватися кістяк, після чого ми почали підсилювати склад. Ми розуміли, що результат прийде не відразу, але вірили, що рано чи пізно він прийде. В принципі, фінальна частина чемпіонату сезону 2014-2015, яка проходила в Івано-Франківську, показала, що ми на правильному шляху. А нинішній сезон це повною мірою показав.

- Які складні, на Ваш погляд, були моменти для команди в чемпіонському сезоні?
- Напевно, складний момент був тоді, коли у нас наприкінці сезону була не зовсім вдала серія ігор, в результаті чого не вдавалося здобути чемпіонство достроково. Доводилося читати, що в якийсь момент наші футзалістки втратили мотивацію, в результаті чого і виходили такі неприємні результати. Але в той же час я хочу сказати: мотивація у дівчаток була. Просто була велика ціна помилки, велика відповідальність за результат. І це давало свої негативні результати. А про те, що мотивація у підопічних Тараса Шпички все-таки була, яскраво свідчить останній домашній матч чемпіонату, на який вони вже виходили в якості чемпіонок. Ми могли і програти той поєдинок, нам було вже все одно. Однак, дівчата вийшли і здобули перемогу в поєдинку, який вже нічого не вирішував. Ось і яскравий приклад мотивації.

- Чи можна сказати, що левову частку переможного результату забезпечила стартова четвірка?
- Ні, я б не став ділити на першу або другу четвірку. Результат зробила вся команда. Що ж стосується стартової четвірки – так, там грали досвідчені футзалістки, але при цьому не варто забувати, що вона часто змінювалася, особливо після того, як травмувалася Сніжана Воловенко - тоді у першому квартеті з'являлися то Юлія Логінова, то Анастасія Кліпаченко, то Софія Рубан. Так і друга наша четвірка теж грала добре. Так що, я не став би віддавати всі лаври тим, хто виходив зі стартових хвилин.

- З боку здалося, що після того, як «ІМС-НУХТ» підсилився досвідченими гравцями, то трохи відійшли в тінь гравці, які до цього були лідерами команди, зокрема – Анастасія Кліпаченко і Оксана Савченко.
- Вони своїх ігрових позицій не втратили, ні в якому разі. Просто передали свої лідерські функції більш досвідченим гравцям, які прийшли в команду. Однак, нижче свого рівня вони грати не стали. Більш того – я сподіваюся, що граючи з такими досвідченими гравцями, як Юлія Форсюк, Ірина Бавзенюк і Юлія Тітова, будуть прогресувати не лише Кліпаченко і Савченко, але і наша молодь.

- Не так давно всю футзальну громадськість облетіла новина про те, що з нового сезону кольори «ІМС-НУХТ» буде захищати Каміла Дженіфер. До розмови про неї ми ще повернемося. А поки що ж хотілося б дізнатися: ким ще Ваша команда планує підсилюватися?
- Справа в тому, що до посилення складу на наступний сезон потрібно підходити з урахуванням того, що у нас обмежений ринок футзалісток. Тому, ми не беремо сильних гравців з інших команд Вищої ліги, оскільки не хочемо послаблювати наших прямих конкурентів. Тому що ми вважаємо, що якщо у нас будуть сильні клуби, то у нас буде сильний чемпіонат. А якщо буде сильний чемпіонат, то у нас буде сильна збірна. Тому, ми звертаємо увагу на тих, хто грає в Першій лізі. Так ми помітили Юлію Логінову і Юлію Шевченко. Але проблема в тому, що у нас немає достатньої кількості дівочих команд, які могли б поставляти кадри в дорослі команди. Крім того, мало дівчаток, які займаються в ДЮСШ. Є дівчатка, які грають у футзал, але грають в одній команді з хлопчиками. Ось зараз «випускний» вік – це дівчата 1999 року народження. Ми зараз переглядаємо двох дівчаток цього віку. Але, за великим рахунком, у цьому віці дуже мало дійсно здатних дівчаток. Ось ці дві згадані – може бути, виключення. Так що, враховуючи таку ситуацію з ринком футзалісток в Україні, а також з дівочим футзалом, складно шукати підсилення.

- Як відомо, утримати титул складніше, ніж його завоювати. Як «ІМС-НУХТ» буде готуватися до захисту свого чемпіонського звання?
- Це, швидше, питання до головного тренера, оскільки підготовка команди до сезону – це, скоріше, його компетенція. Але єдине, що можу сказати на даний момент – це те, що плани підготовки до сезону у нас складені десь на 80%. Однак, точно про плани все розповість головний тренер.

- Як зараз йдуть справи у фарм-клубу «ІМС-НУХТ» - «Багіри» з Красного Лиману?
- «Багіра» буде готуватися до сезону згідно з тим графіком, який буде затверджено її тренерським штабом.

- Чи є шанси у когось з «Багіри» в найближчому майбутньому поповнити ряди «ІМС-НУХТ»?
- З цього приводу, в принципі, я можу відповісти практично все те, що говорив з приводу посилення. Але якщо все-таки говорити про «Багіру», то скажу так: шанси є завжди. Головне – вміти ними розпорядитися.

- Не так давно «ІМС-НУХТ» взяв участь у турнірі «Women's Futsal Nations», який проходив у Португалії. Що Ви можете сказати про турнір і про результат, який показала Ваша команда?
- Якщо відповідати на Ваше запитання про турнір у Португалії, то відповідь можна розділити на дві частини.

З приводу організації – з одного боку, турнір був непогано організований. Але з іншого – враховуючи те, що в ньому взяло участь дев'ять команд, то довелося в одній групі грати по два матчі в день, а в інший – чергувати по одному-двом поєдинкам. Так пройшли два ігрових дні, а на третій день були призначені стикові ігри, в яких грали між собою переможці груп, команди, що зайняли другі місця, і так далі. Але я вважаю, що на стадії плей-офф потрібно було грати в «перехресній» системі, щоб, припустимо, переможець групи А зустрівся з командою, що зайняла друге місце в групі Б. І тоді, можливо, ми б змогли зустрітися з мадридським «Атлетико» вже не тільки у груповому раунді, але й у фіналі. До речі, наш поєдинок з мадридською командою багато хто з фахівців назвав «передчасним фіналом», тому що рівень футзалу, показаний нашими та іспанськими футзалістками в очному протистоянні, виявився набагато вищим, ніж рівень інших матчів. Зазначу, що взагалі у нашої групи виявився дуже високий рівень гри, оскільки всі представники нашої «пульки» виграли свої стикові матчі з розгромними рахунками. Напевно, коли організатори «віджеребкували» нас в одну групу з «Атлетіко», то вони не очікували, що ми покажемо такий високий рівень, і багато хто про це казав. Що ж стосується нашого поєдинку з «Атлетіко», то я скажу так: так, ми програли, але для нас це – великий досвід, оскільки в іграх з такими сильними суперниками ми бачимо свій рівень. Причому, поразка від «Атлетіко» було для нас єдиною на турнірі, і це теж багато про що говорить.

Тому, переходячи до другої частини відповіді, я скажу так: результатом задоволений. Але завжди потрібно прагнути до того, щоб виступити краще. І тепер у нас є стимул, щоб у наступному році, якщо ми отримаємо запрошення, виступити ще краще і як мінімум зіграти у фіналі.

- Чи може подібний турнір стати основою для можливого єврокубкового турніру серед жіночих футзальних, і наскільки реальна перспектива?
- Розмови про єврокубковому турнірі серед жіночих футзальних команд йдуть вже давно. Проте, в цьому питанні немає підтримки від УЄФА. Тому, є такий варіант, що якщо подібний турнір і буде, то він буде комерційним. Тобто, не під егідою УЄФА. Можна навести приклад з баскетболу. Ми знаємо, що є така організація, як ФІБА-Європа, яка уповноважена проводити єврокубкові баскетбольні турніри в Європі під егідою ФІБА. Але всі найсильніші клуби Європи грають у комерційній Євролізі УЛЄБ. Тому, є варіант, що ми побачимо щось подібне і в європейському жіночому футзалі

- Чи є можливість у майбутньому провести подібний турнір в Україні?
- Якщо у нас буде відповідна підтримка, і якщо знайдуться ті, хто готовий підтримати таку ініціативу, то немає нічого неможливого. Я думаю, що такі турніри, в яких брали б участь найсильніші жіночі футзальні команди Європи, тільки підвищили інтерес до жіночого футзалу в Україні. А якщо буде інтерес, то підвищиться і рівень чемпіонату, оскільки інші команди теж будуть хотіти показати себе на таких змаганнях, і, відповідно, підвищиться рівень збірної. Тобто, ми знову повертаємося до формули: «сильні клуби – сильна чемпіонат – сильна збірна». Впевнений, що українські вболівальники хотіли б на власні очі побачити той же «Атлетіко». Так що, до цього треба прагнути, але в той же час без підтримки організувати щось подібне у нас буде складно. В цьому плані у Португалії було все налагоджено на хорошому рівні.

- Повертаємося до питання про Камілу Дженіфер. Наскільки мені відомо, ініціатива запрошення Каміли в «ІМС-НУХТ» виходила від Юлії Форсюк, яка грала з нею в Росії. Чи це Так?
- Почнемо з того, що в українському футзалі, на жаль, обмежений ринок футзалісток. А у нас, як я вже говорив, такий принцип, що ми не будемо послаблювати склади конкурентів. До того ж, по ходу сезону виникла проблема з воротарями, оскільки в деяких поєдинках нам доводилося грати з одним голкіпером. А що, якщо, припустимо, та ж Сагайдачна отримає червону картку або, не дай Бог, травмується? Тому, нам треба було якось вирішувати воротарську проблему. І Форсюк запропонувала кандидатуру Каміли. Ми зустрілися у Португалії, поговорили і вдарили по руках.

- Якщо не секрет: які умови прописані в контракті Каміли?
- Сказати всіх умов я не можу, оскільки це – конфіденційна інформація. Поки тільки можу сказати, що ми вирішуємо питання з її легалізацією в Україні. Як тільки ці питання будуть вирішені, тоді Каміла, яка зараз проводить відпустку в Бразилії, може їхати в Україну і готуватися до сезону разом з командою.

Артем Терентьєв, прес-служба Асоціації футзалу України

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook

Технічний спонсор АФУ

Відео-канал АФУ

Вхід

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Дякую, але більше не показуйте мені це вікно!