Олександр Косенко: «Хорвати виявилися готовими до моделі нашої гри у три четвірки»

Представники футзальних медіа Андрій Гулій, Артем Терентьєв та Богдан Ісаєв у спеціальній відеоконференції поспілкувалися з головним тренером національної збірної України Олександром Косенком про матчі кваліфікації на Євро-2022, потенційні зміни у складі команди та обговорили низку інших питань.

 Які висновки були зроблені після матчів з Хорватією і чого нам чекати від ігор з Данією та Албанією?

– Висновки зробили, матчі переглянули і розібрали. Передусім, чекаємо від цих поєдинків перемог, бо лише такий результат відкриває нам шлях далі – на чемпіонат Європи. Поки що не буду розкривати усіх деталей, але ми проведемо деяку ротацію у складі. Тож, готуватимемося до цих важливих матчів.

– Чи можна чекати на якісь нові імена у складі збірної?

– Не будемо загадувати наперед. Ще подивимося матчі, які відбудуться перед збором, але думаю, що так.

– Те, що збірна Албанії переграла Данію і тепер у трьох збірних по три очки нам на руку чи не зовсім?

– Якщо виходити з турнірної стратегії, то для нас нормально, що вони розділили між собою очки і здобули по три залікові пункти. Проте, у будь-якому випадку, ми не повинні на це дивитися. Нам обов’язково треба перемагати в усіх трьох матчах.

– Початок підготовки до поєдинків з Хорватією лише з 28 лютого обумовлений вашим рішенням, недостатнім фінансуванням чи чимось іншим?

– Ми зібралися одразу на наступний день після матчів 1/4 фіналу Favbet Кубка України. Тож, ані фінансування, ані моє бажання на це не впливали.

– Зважаючи на травму Миколи Білоцерківця, чи розглядалися варіанти виклику на матчі з хорватами якихось інших гравців?

– Є розширений список гравців збірної. Якщо повернутися трохи назад, ми починали підготовку до матчів з Хорватією не 28 лютого, а восени минулого року. У нас було розуміння, що це основний суперник, тому в осінніх товариських матчах зі збірною Угорщини йшла підготовка до зустрічей з «картатими».

Ми тоді дивилися на кого зробити ставку. На той момент «Енергія» йшла на другому місці і себе вдало проявляла зв’язка Пелех-Кузь. А в «Урагані» добре взаємодіяв дует Лебідь-Абакшин. А ще у «Столиці», яку тренує якісний вітчизняний фахівець Дмитро Камеко, зібралося багато українських легіонерів. Ми розглядали усі ці варіанти, зважували «за» і «проти». Вирішили зупинитися на «білорусах» Королишині, Малишку, братах Грицинах, а також переглянути «енергетичну» зв’язку Пелех-Кузь у збірній. Саме ці футзалісти і поїхали до Угорщини. Вже під час матчів з цією збірною ми пробували різні поєднання гравців, відпрацьовували певні моменти.

Якщо розбирати матчі з «полум’яними», спочатку варто зупинитися на суперникові. Хорвати – дуже міцний і серйозний опонент, відмінна команда. Якщо конкретно взяти склад, то двоє їхніх ключових гравців Матошевіч і Періч представляють «Добовець», котрий у Лізі чемпіонів пройшов міцний казахський «Актобе» з бразильцями у складі та ще й у гостях. Знаємо, що в іспанській «Джимбі Картахені» грає Даріо Маріновіч, а Йосип Сутон виступає в італійській «Мета Катанія». П’ять чоловік з хорватського «Олміссума» (Лукетін, Хорват, Єловчіч, Юрліна, Секуліч – прим. ред.) – команди, яка поступилася «КПРФ» лише з рахунком 1:2. Це не як виправдання, а як констатація сили Хорватії. Ми і готувалися до такого якісного та збалансованого суперника.

Вважаю, що ми були добре готовими до першого матчу. Безглузді помилки наприкінці зустрічі не дали нам досягнути позитивного результату. Мабуть, це психологічно вплинуло на футзалістів, бо ми грали добре. Навіть якщо взяти статистику, то за всіма показниками ми ні в чому не поступалися їм у гостях, і повинні були брати якісь очки. Проте, ми залишилися без залікових пунктів і це психологічно вибило гравців з колії.

Ми все розуміли і налаштовувалися на домашню гру. Знову пішли ва-банк в плані того, що задіяли усіх гравців і не стали обирати захисну тактику, а хотіли зіграти активно. Однак хорвати взяли ті 3 очка вдома і з 9 пунктами вони однією ногою вже були на Євро. Це дозволило гостям почувати себе розкутішими і психологічно впевненими.

Якщо об’єктивно дивитися, то в першому таймі «картаті» виглядали трохи краще. Втім, і за гольовими моментами, і за контролем м’яча, і за єдиноборствами у першій половині гри ми їм не поступилися, і пішли на перерву за рахунку 2:2. Звісно, вилучення певною мірою теж вплинуло на хід подій. Хлопці здорово відзахищалися при грі 3 на 4 і вистояли. Потім пропускаємо третій і безглуздий четвертий м’яч, який нас повністю вивів зі стану впевненості та рівноваги. А хорватам він навпаки надав кураж. Про це свідчить те, як Маріновіч забивав шостий м’яч, як вони з першого разу влучили у порожні ворота. У них і так майстерна команда, а ще ж і цей кураж дозволив їм довести матч до такої впевненої перемоги.

Я розумію, що це дуже болюча поразка, але якщо об’єктивно розібратися, ми в принципі грали з хорватами на рівних три тайми. І тільки через об’єктивні та суб’єктивні причини ми повністю провалили четвертий тайм.

Якщо повернутися до нашого кадрового аспекту, ми переглядаємо усіх гравців. Часто ставлять питання стосовно Євгена Сірого. Так, ми слідкуємо за його виступами, але він конкурує за місце у складі з Сергієм Малишком. Під час підготовки до цих матчів ми розуміли, що нам буде потрібна людина, яка зможе боротися з височезними і фізично сильними «стовпами» суперника. У Малишко за два матчі показник +/- складає +2, тобто він свої мікроматчі виграв 2:0, а ще й гол забив. Він повністю справляється зі своїми функціями і додає впевненості у захисті. Однак, ми не скидаємо з рахунків Сірого.

Те саме можу сказати про Лебедя і Абакшина. Ми їх розглядали і розглядаємо зараз. Просто зробили ставку на «білоруську» четвірку через те, що вони мають досвід виступів за збірну і усі грають в одному клубі. Так і прийшли до остаточного списку гравців, що були викликані на матчі з хорватами.

Ми і зараз слідкуємо за усіма гравцями, їхніми виступами, і будемо далі приймати рішення. У нас є власні суб’єктивні думки, але ми ще працюємо з компанією «InStat». В їхній програмі було взято вибірку з чотирьох команд, які явно відірвалися у турнірній таблиці, а потім пройшли стадію чвертьфіналу плей-офф Favbet Екстра-ліги. Нині вони є об’єктивно сильнішими. Якщо взяти їхню статистику, то серед «стовпів» найбільше забив Абакшин – 4 м’ячі (два «ХІТу», по одному – «Енергії» і «Продексіму»), Кузь забив 3 голи (два «Продексіму» і один «ХІТу»), тобто різниця не дуже велика. Ось ще – Ярослав Лебідь відзначився двічі, а Мар’ян Пелех забив три голи. Просто є такий показник, як +/-, який враховує ще й роботу у захисті, тобто скільки команда пропускає коли ці гравці перебувають на майданчику. Ось показник Лебедя і Абакшина в 6 іграх – -10, тобто по -5 у кожного. У Кузя він складає -3, а у Пелеха – 0. Зрозуміло, що для нас це додаткові цифри, але ми звертаємо на них увагу. У Сірого у цьому плані непогані показники, але ще раз кажу, що ми розглядали його через призму конкуренції з Малишко.

– Ви багато говорите про важливість зіграності. Чому б не спробувати «хітівську» четвірку чи «ураганівське» сполучення Микитюк-Лебідь-Абакшин?

– Лебідь з Абакшиним грають в одній четвірці, а Фаренюк з Микитюком – в іншій. Ще раз кажу, що ми розглядали Сірого, але він конкурує з Малишком. Зіграність – це добре, але нам потрібна людина, яка може боротися з габаритними «стовпами». Того ж Корсуна можуть «прочавити» не тому що він слабший, а через те, що він не може конкурувати за антропометрією. Як той-таки Сірий грав би з цими нападниками? Напевно, йому було б дуже важко. Плюс, варто звернути увагу на епізод з його червоною карткою. Не має права людина з таким досвідом, лідер команди, отримувати подібні картки і ставити свій колектив у таке положення. Зрозуміло, що це внутрішньоклубні моменти, але це теж важливо.

– Раніше ви казали, що в Білорусі слабкий чемпіонат і ви не викликатимете звідти гравців. Що змінилося зараз?

– До «Столиці» прийшов Дмитро Камеко і тепер четверо гравців грають там разом під його керівництвом. Я дуже добре знаю Дмитра як вдумливого якісного фахівця. Мені відомі принципи його роботи і ми постійно спілкуємося, тому й прийняли таке рішення. Я його докладно пояснював у попередніх питаннях.

Особисто моя думка не змінилася і я її не приховую. Я не кажу, що чемпіонат Білорусі слабкий, але вважаю, що за середнім рівнем і динамікою чемпіонат України сильніший.

– Хотів би продовжити тему матчів проти Хорватії. Наскільки на грі збірної позначилася відсутність Валерія Легчанова на тренерському містку? Адже, якщо Ви є більш спокійним, то Валерія Акіндіновича можна назвати мотиватором.

– Безумовно, нам не вистачало Валерія Акіндіновича. Для команди є важливими кожен спеціаліст, гравець та людина. Кожен має свою важливу функцію. За відсутності Валерія Легчанова сформувався певний вакуум, який було важко заповнити впродовж того часу, який залишався до початку матчів. Цей фахівець виконує важливу роль у збірній. Він є таким собі емоційним містком між мною та футзалістами. Як би ми зіграли за його наявності у штабі – можна лише здогадуватися. Однак, те, що його не вистачало – це факт!

– Наскільки збірній не вистачає такого лідера у роздягальні, яким був Євген Іваняк?

– Лідера не призначають. Ці якості або є, або вони відсутні. Як на мене, Петро Шотурма має такі задатки. Він вже намагається вести за собою команду. У матчах проти хорватів йому вдавалося це робити. Якщо оцінювати поєдинок, в якому ми поступилися, то можу сказати, що Петро став лідером за ТТД з показником 111 за 18 хвилин на паркеті. Для прикладу, у того ж таки Маріновіча – 101. Представник збірної Хорватії відіграв 24 хвилини. Заважаючи на це і те як він підтримує партнерів у роздягальні – можу сказати, що Петро вже стає тим лідером. Сподіваюся, що у подальшому ці риси лише підкріплюватимуться додатковим досвідом. Загалом, на гравців «Продексіма» лягає емоційна, психологічна та фізична втома. Вони це розуміли й перед сезоном. Проходження таких єврокубкових випробувань – важливий досвід для них і збірної загалом, який має принести вагомі дивіденди.

– Наскільки виправдала себе гра у три четвірки проти збірної Хорватії, зважаючи на те, що суперник задіював навіть не два повноцінних квартети й робив ставку на лідерів?

– Ми йшли ва-банк. Наша команда відновлювалася трохи довше й завдяки грі у три четвірки сподівалися, що зможемо агресивно протистояти супернику та диктувати свої умови. На жаль, не вийшло. Хорвати виявилися готовими до моделі нашої гри у три четвірки. Команда підтвердила свій клас, досить впевнено виходили з-під пресингу. Я вже зазначав, що мені імпонує ця команда завдяки малюнку гри, майстерності й вдалому використанню габаритів. Звичайно, я роблю компліменти супернику, але у жодному випадку не кажу, що з такими командами не можна грати.

– Ви згадували про вилучення Ципуна. На наступний збір викликатиметься такий самий склад воротарів?

– Змін на цій позиції не відбудеться. Буде викликано тих самих воротарів, що й на попередні матчі. Ми й надалі розраховуємо на Сухова, незважаючи на те, що перший млинець вийшов глевким. Якщо він вміє проводити аналіз таких моментів – це стане для нього важливим уроком. Наш штаб продовжує вважати, що Олександр є одним з найкращих і найперспективніших голкіперів в українському чемпіонаті. Як і Назарій Войтович, він є доволі молодим воротарем. Ми свідомо пішли на такий крок. Хлопці своєю грою доводять, що повністю заслуговують на своє місце у збірній. Обидва є першими номерами у своїх клубах, які кваліфікувалися до півфінальної серії плей-офф. Розраховуємо на Олександра та Назарія!

– Чим, на Вашу думку, відрізняються одна від одної збірні Хорватії під керівництвом Марінко Мавровіча і Мато Станковіча?

– Значних змін у грі я не побачив. На лідерських позиціях у збірній Хорватії досі перебувають Маріновіч, Матошевіч, Єловчіч. Якщо пам’ятаєте, у складі цієї команди до Запоріжжя приїжджав омолоджений склад збірної, де якраз перші кроки робили Періч, Хорват та інші. На мою думку, цей результат також є плодом роботи Мато Станковіча. Безумовно, за цей нетривалий період були внесені певні зміни. Однак, кістяк збірної залишився незмінним, молодь почали залучати ще два роки тому. Тим більше, що Марінко Мавровіч ще тоді перебував у тренерському штабі національної збірної. Можливо, як це часто буває, певний емоційний сплеск відбувся після зміни тренера.

– Марінко Маровіч активно залучає до складу молодих гравців. У збірній України у цьому плані сформувалася невелика прірва, оскільки не так багато учасників Євро-2019 продовжили кар’єру на високому рівні. Натомість, у тих-таки хорватів ця взаємодія вийшла кращою. Як тренерський штаб намагається вирішити це питання?

– Насправді, ви самі відповіли на своє питання. Ми не можемо викликати до лав національної збірної гравців, які не грають на професійному рівні.

– З чим пов’язуєте таку прірву щодо виховання футзалістів 2000-2002 р.н.?

– Це пов’язано з тим, що зараз вже проводиться Юнацька Екстра-ліга, у 2019 році відбувся юнацький Євро-2019. Є багато перспективних хлопців умовних 2003-2005 р.н., яким потрібен правильний підхід, щоб зробити кілька кроків вперед. Вони мають ставити перед собою мету, щоб розвиватися. Це допоможе потрапити у професійний футзал й адаптуватися там. Якщо ви пам’ятаєте, ми у доволі ранньому віці викликали Радевича, Микитюка. Це можливість проявити себе та отримати важливий міжнародний досвід. Далі все залежить від них. Наявність молодого покоління у хорватів, звичайно, є вагомим бонусом. Однак, передусім, вони отримують змогу себе проявити на клубному рівні.

– Наскільки Ви задоволені тим, яка була підготовка до матчів з Хорватією? Можливо, варто було раніше почати збір чи зіграти товариські матчі з якимось клубом, чи інакше спланувати підготовку до поєдинків як у Хорватії, так і у Запоріжжі?

– Я вважаю, що якби раніше посунулись ті матчі, які тоді були (маються на увазі поєдинки Favbet Кубка України. – прим. ред.), то можливо і так. Але, загалом, на підготовку до однієї зустрічі достатньо двох-трьох днів, щоб зібрати людей, привести їх до єдиного емоційного та психологічного знаменника, оскільки гравці приїхали з різних клубів. Потрібно щоб вони відновилися навіть не фізично, а морально.

Футзалісти відіграють матч чемпіонату чи кубка, і все одно залишається якийсь фон – емоційний або психологічний. Все одно потрібен час на те, щоб відновитися. Вважаю, що все одно у нас був час, ми готувалися, знали цей календар. По першій зустрічі з хорватами я ж кажу: якби ми не пропустили ці голи, то, мабуть, могли би розраховувати на очки. Збірна була нормально готовою до поєдинку. Просто ці помилки наприкінці матчу не дали нам здобути позитивний результат.

Якби ми у першому поєдинку здобули цей позитивний результат, то у другому матчі – я в цьому впевнений на 150% – ми б виглядали значно впевненіше. З точки зору психології, у нас було б більше впевненості. Однак, ці голи наприкінці першого матчу вибили нас з колії, і ми не змогли відійти від них.

– Ви сказали, що до першої зустрічі добре підготувалися. А до другої? Можливо, до другого поєдинку якось потрібно було змінити підготовку? Чи команда теж підходила до матчів у нормальному графіку підготовки, але протягом поєдинку все пішло не так?

– Готувалися у робочому режимі впродовж трьох днів. Ми прилетіли, відновилися, відпочили, двічі потренувалися, накопичили сили та емоції. Мабуть, фактор вилучення Ципуна й ті голи (особливо, третій та четвертий) остаточно нас вибили. Хоча цього не має відбуватися. Команда, яка на щось претендує, повинна вміти впоратися з цим і психологічно, і за рівнем майстерності. Якщо ми на щось претендуємо, то зобов’язані переламувати ці зустрічі, оскільки таких моментів у кар’єрі кожного гравця та тренера, я у цьому більш ніж упевнений, буде дуже багато. Потрібно вміти виходити з цих ситуацій. Однак, ми, на жаль, не змогли з цим впоратися.

– Ви кажете, що підготовка до матчів з Хорватією почалася ще з минулого року. Як вона взагалі відбувалася? Як Ви розбирали суперника? Можливо, якісь відеонарізки були чи відправляли гравцям якісь звіти про суперників?

– У нас перегляди йдуть при підготовці до матчів. Ми передивилися матчі збірної Хорватії проти Данії та Албанії. Розбираємо «стовпів». Наприклад, тому ж Малишку акцентуємо увагу на «стовпів»: як з ними грати, як і що робити. Окрім того, розбираємо «стандарти» – як хорвати їх розігрують, як розташовуються. У нас у першому матчі з хорватами було багато моментів, коли ми їх ловили на неправильному розташуванні. Ми все правильно робили, але до завершення не доводили. Хоча і забили ми після розіграшу ауту перший гол, і потім ще було багато моментів, де вони неправильно розташовувалися, там ми їх і ловили. У першому матчі вони не провели жодного небезпечного «стандарту» біля наших воріт.

Лише одного разу після «стандарту» прострілили на Маріновіча, де ми трохи зсунулися – це був єдиний кутовий, і його не можна назвати небезпечним. Більше у них після «стандартів» не було жодного небезпечного моменту – ви можете передивитися матч. Ми це розібрали, хлопці здорово відіграли в цьому компоненті, і на своїх «стандартах» відіграли здорово, багато моментів створювали. Єдине, що не довели до голу. І ми це все розбирали, і на кожному теоретичному занятті робиться акцент на розташуванні суперників, де у них проблеми, на чому ми можемо їх спіймати та забити гол  як вони розігрують свої атаки, в яку точку вони здебільшого доставляють м’яч.

Ті самі хорвати – вони роблять акцент на простріл на дальню стійку або ж у район шести метрів. Ось ми якраз у другому матчі пропустили цей гол, хоча ми позначали, що наш гравець у «стінці» повинен вище підійматися та відповідати за простріл, який спрямований у район на шести метрів, тому що хорватів важко перекривати, у них довгі ноги, і за рахунок цього вони можуть виграти півметра, двадцять сантиметрів тощо. Так і вийшло. Одна наша маленька помилка, розконцентрація, неправильно розташувався гравець на «стандарті», і ми через це пропустили гол. А хорвати одразу побачили, що у нас неправильно став гравець, і там хорват відкрився у цю точку. Тільки побачили, що суперник неправильно розташувався у «стінці», що можна віддати передачу на шість метрів – і все, він туди одразу ж пішов. Ніякої комбінації. Хоча, я ж кажу: у першому матчі ми це повністю виключили, а у другому – дали таку можливість, і хорвати одразу ж нею скористалися. Тож, все це розбирається, все це розповідається. Я вважаю, що ми з цим повністю впоралися.

– Хотілося б повернутися до теми легіонерів. Ми знаємо, що викликалися гравці «Столиці», наприклад. Чи розглядаються наші легіонери з інших команд, зокрема у Білорусі та Казахстані, які вже досвідчені та теж мають досвід гри за збірну, але ниніне викликаються?

– Які легіонери маються на увазі?

– Я маю на увазі братів Клочків та Артема Рося. Вони у своїх командах зараз на непоганому рахунку, але, можливо, їх десь теж не вистачає нашій збірній?

– Можливо. Але ми дивимося, знову ж таки, та поки що не розглядаємо ані братів Клочків, ані Рося. Поки що вони не входили у розширений список. Але це не говорить про те, що ми не будемо розглядати їх. Просто мені здається, що вони вже не такі молоді.

– Просто парадокс: іноді нам не вистачає досвідчених, а іноді – молодих…

– Мені здається, що в цьому плані досвідчених у нас багато: Журба, Білоцерківець, ті самі Шотурма, Ципун. Так, якщо будуть з’являтися молоді гравці, то ми готові розглядати їх та давати шанс.

– Одне з відкриттів чемпіонату України – Ігор Чернявський. Так, він проводить перший сезон у Favbet Екстра-лізі, але досить непогано діє у «ХІТі» на позиції «стовпа», у тому числі і зараз, коли у деяких важливих гравців команди не йде гра. Чи розглядаєте його кандидатуру якраз на проблемній позиції «стовпа» після травми Білоцерківця?

– Так, це дійсно відкриття чемпіонату. Справжній універсальний солдат. І на «стовпа» може зіграти, і з глибини. Не знаю, як саме на ці матчі, але, безумовно, в перспективі ми обов’язково будемо розглядати його, тому що він себе проявляє найкращим чином. Наприклад, коли вилучили Сірого, то Школьного відправили на позицію «стовпа», а він спокійно грав у цій четвірці, і достатньо впевнено вийшов. Загалом, це – універсальний гравець. Що на «стовпа» його відправили – він там грає, що з глибини. Ми про нього вже розмовляли у штабі, і дійсно звернули увагу. Тож, я йому тільки побажаю надалі прогресувати, розвиватися, і, безумовно, вже недалекий той день, коли він зможе себе проявити.

– Питання щодо Сірого. Мені здається, що він грає трохи на іншій позиції, ніж Малишко…

– Дивіться! Сірий грає у четвірці з Журбою та Педяшем. І хтось ще у них на позиції «стовпа»: то Школьний, то Жук, то Чернявський. Сірого ж ми на «стовпа» не відправимо грати, правильно? А зараз у кожної збірної «стовпи» дуже габаритні. Окрім того, що у нас у «Продексімі» четвірка хлопців дійсно зіграна, вони левову частину епізодів вирішують, і в клубі, і у збірній. Зі «стовпами» у них проблеми, особливо коли проти них виходять габаритні «стовпи». Матч з хорватами підтвердив це.

Тобто, коли габаритний «стовп», то з ним важко боротися, якщо ти не володієш антропометрією. У цій четвірці ми пішли на усвідомлений ризик. Ми знали, що можуть бути проблеми, розуміли це. Ризикували, не знаю, чи виправдано, чи ні, і зробити четвірку, при цьому – хто гратиме зі «стовпом»? Ми думали над цим питанням. Зрозумійте правильно і не думайте, що ми для себе так вирішили, і ми більше нічого не хочемо чути. Ми хочемо щось покращити. Але зі «стовпами» повинен хтось грати. Це зараз така тенденція – силовий футзал. Подивіться: зараз усі збірні – силові. І ми до цього прийдемо.

Візьміть будь-яку збірну: Франція, балканські команди… Там або бразильці скоро в усіх збірних будуть, або гренадери як у балканців. І як проти тих, так і проти інших грати буде дуже непросто. Тож, ми й прийшли до такого рішення. Ще раз кажу: четвірка Педяш, Журба, Малишко та Кузь, який зараз з ними був, свій мікроматч з хорватами виграли 2:0 у двох зустрічах. Тобто, якраз щодо цих моментів у нас зараз немає головного болю. Принаймні, на даний момент.

– Ще питання по Сірому. Є інформація, що у Вас із ним конфлікт з 2014 року. Можете щось про це сказати?

- Ні, одразу кажу, що ніякого конфлікту в мене взагалі ні з ким немає. Можливо, у нього – зі мною? Я не знаю. У мене з ним точно ніякого конфлікту немає.  

– Проанонсуйте, будь ласка, коли розпочнеться збір перед матчами з Данією та Албанією.

– Зберемося 4 квітня.

Андрій Гулій, Артем Терентьєв, Богдан Ісаєв

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Команда І О
1 Продексім (Херсон) 18 46
2 Ураган (Ів.-Франківськ) 18 40
3 ХІТ (Київ) 18 36
4 Енергія (Львів) 18 32
5 Кардинал-Рівне (Рівне) 18 20
6 ІнБев (Житомир) 18 19
7 Моноліт-Viva Cup (Харків) 18 18
8 АФФК Суми (Суми) 18 16
9 Сокіл (Хмельницький) 18 15
10 ДЕ ТРЕЙДИНГ (Миколаївка) 18 13
Команда I O
1 Збірна Харківської області-Тесла (Харків) 6 18
2 IMS-НУХТ (Київ) 6 12
3 Університет Драгоманова (Київ) 6 6
4 Багіра-ДЮСШ (Лиман) 6 0
Команда І О
1 Хорватія 6 18
2 УКРАЇНА 6 12
3 Данія 6 3
4 Албанія 6 3

Технічний спонсор АФУ

Дитячо-юнацький футзал

Відео-канал АФУ

Вхід

facebook.com
Тисніть «Подобається» та
читайте новини АФУ в Facebook
Дякую, але більше не показуйте мені це вікно!