Вже сьогодні збірна України спробує здобути омріяну бронзу чемпіонату світу та перевершити досягнення легендарної команди 1996 року. В поєдинку за третє місце “жовто-сині” зустрінуться з Францією, яка на своєму дебютному мундіалю наробила чимало галасу – як і в позитивному, так і в негативному плані.
Французи ніколи не хапали зірок з неба у футзалі. Лише у 2018 році вони вперше пробилися на Євро, і очікувано не змогли вийти з групи з Іспанією та Азербайджаном. На чемпіонат Європи-2022 “Ле бльо” навіть не кваліфікувалися, тож сам факт потрапляння команди Рафаеля Рейно на мундіаль вже викликав чималий подив. Але ж хто знав, що в Узбекистані Франція подарує ще більше несподіванок!
“Триколірні” стартували з двох впевнених перемог над Гватемалою (6:3) та Венесуелою (7:3) та гарантували собі плей-оф. Чудовий початок для дебютантів мундіалю і, здавалося б, чому б не замахнутися на першу сходинку у квартеті? Але у французів був інший погляд на турнірне становище. Справа в тому, що в разі перемоги над Іраном на стадії ⅛ фіналу вони зустрілися б із доволі потужним Марокко, і якби пройшли далі, то у чвертьфіналі на них би чекала Бразилія. Саме тому збірна Франції не придумала нічого кращого, окрім як зіграти у третьому турі дуже дивну гру з Іраном. Упродовж усього матчу французи діяли підозріло пасивно, що неабияк обурило нейтральних фанатів. Квінтесенцією фарсу став перший гол Ірана – під час результативної атаки “сині” влаштували прохідний двір для суперника, а воротар не став відбивати далеко не найсильніший удар по центру воріт…
Після скандального перфомансу з Іраном на французьку команду вилилося чимало бруду. Дехто навіть закликав виключити “Ле бльо” з чемпіонату світу, але ФІФА не стала приймати поспішних рішень, тому французи продовжили участь на турнірі, і зробили це доволі успішно – в ⅛ не без проблем, але таки пройшли Таїланд (5:2), а в дуже напруженому чвертьфіналі виявилися сильнішими за Парагвай (2:1).
Півфінали пройшли кілька днів тому, але спогади про ці запеклі баталії ще дуже свіжі. Тож так, як усі ми пишалися збірною України, яка змусила відбиватися самих бразильців, так само і французькі фанати були приємно вражені грою своїх співвітчизників проти латиноамериканського фаворита – Аргентини. Підопічні Рейно двічі опинялися в ролі наздоганяючих, але щоразу відігравалися і до кінця претендували на овертайми. Але як і в протистоянні України з Бразилією, долю путівки у фінал вирішив фатальний шостий фол за кілька хвилин до кінця основного часу…
Сила Франції, як би це банально не звучало, у “збитості” та зіграності колективу. В цій команді немає яскраво вираженого лідера, який тягне команду за собою – жоден гравець на ЧС не забив більше трьох голів. Більшість французьких збірників виступають у місцевому чемпіонаті, але є й представники топових європейських клубів – Мамаду Туре з Барселони (фіналіст Ліги чемпіонів) та Суіль Мухудін із Картахени (чемпіон Іспанії).
До слова, розбір суперника за персоналіями у свіжому інтерв’ю виданню Sport-express.ua зробив колишній головний тренер збірної України Геннадій Лисенчук: “В них є кілька людей, які нижчі зростом, худіші та швидші за інших. В першу чергу, Абдессамад Мохаммед. Також Сід Бельхадж, Гіріо, Менендес, Туре. Ось вони несуть небезпеку у діях з м’ячем. І саме їм треба приділити увагу”.
Як ви зрозуміли, етнічних французів у збірній можна перерахувати на пальцях однієї руки. Погоду роблять гравці, які походять з колишніх французьких колоній.
Підбиваючи підсумки, можна констатувати, що у бронзовому фіналі на збірну України чекає дуже непростий суперник. Французи дуже хочуть тріумфально завершити свій дебютний чемпіонат світу й привезти з Узбекистану бронзові нагороди. Але наші хлопці вийдуть битися не лише заради бронзових медалей, а й заради всіх, хто палко їх підтримував упродовж останніх кількох тижнів. І заради тих, завдяки кому цей казковий шлях в Узбекистані взагалі став можливим – наших героїчних захисників.