Асоціації футзалу України – 32 роки! Сьогодні, 9 березня, АФУ святкує своє 32-річчя. Саме в цей день у 1993 році у Дніпрі (тоді Дніпропетровську) відбулася установча конференція, на якій було ухвалено рішення про створення Федерації міні-футболу України та обрано її керівництво. Відтоді український футзал переживав багато злетів і падінь. У наші дні вид спорту може розвиватися в першу чергу завдяки героїзму наших Захисників, які боронять країну від російських окупантів.
Попередній рік став по-справжньому історичним для українського футзалу. Національна збірна здобула бронзові медалі чемпіонату світу-2024, Україна вперше отримала два представника в Лізі чемпіонів, а в межах «Фіналу чотирьох» Кубку України було вперше застосовано систему відеоповторів.
Далі – більше. Сподіваємося, що попереду ще більш знакові успіхи збірної та вітчизняних клубів на міжнародній арені, поява нових команд на футзальній мапі України, а також розвиток жіночого, дитячо-юнацького та ветеранського футзалу.
Але, як відомо, якщо не знаєш минулого, то не маєш майбутнього. Саме тому ми підготували для Вас перелік ключових подій в історії українського футзалу з самого дня заснування АФУ.
1993 – створення АФУ, проведення першого Кубку України та старт першого Чемпіонату
9 березня 1993 року в Дніпрі відбулася установча конференція, на якій було ухвалено рішення про створення Федерації міні-футболу України (в майбутньому назва зміниться ще тричі), а також обрано її перший керівний склад. Президентом став Геннадій Лисенчук, який на один голос випередив Євгена Цимбала.
З 14 по 18 червня в Київському Палаці спорту пройшов перший Кубок України у форматі “Фінал восьми” (цього року трофей буде розіграно з 24 по 27 квітня за аналогічною системою). Першим володарем КУ України став СКІФ-Сілекс (Київ), який у фіналі по пенальті переміг Надію-Дніпроспецсталь.
Також восени 1993-го стартував перший Чемпіонат України, в якому взяли участь 16 команд.
1994 – перший матч збірної України (перемога 2:1 над Білоруссю), визначено першого чемпіона України
5 червня 1994 року відбувся матч, з якого починається офіційний реєстр матчів національної збірної України. Під керівництвом Геннадія Лисенчука “синьо-жовті” мінімально обіграли Білорусь (2:1).
Першим чемпіоном України став київський Слід. Срібні медалі виграла запорізька Надія, а 3-тє місце посіла дніпропетровська Ніка.
1995 – перший Чемпіонат України серед жінок
У 1995-му пройшла перша жіноча першість з футзалу. У дебютному чемпіонаті взяли участь 7 команд, а золоті медалі виграла полтавська Ніка.
1996 – 4-те місце національної збірної на Чемпіонаті світу та 5-те місце на Чемпіонаті Європи
У 1996 році збірна України вперше в історії взяла участь в офіційних турнірах під егідою УЄФА та ФІФА. Спершу команда Геннадія Лисенчука зіграла на першому Євро, який проходив у Іспанії, та посіла на ньому 5-те місце.
Наприкінці року в тій же Іспанії відбувся третій розіграш Кубку світу. “Синьо-жовті” подолали обидва групових етапи (на першому поступилися лише Іспанії, а на другому зіграли внічию з Бразилією та обіграли Уругвай), після чого в матчі за 3-тє місце поступилася збірній країні-терористки. Попри це, українські футзалісти також отримали бронзові нагороди.
1997 – Одеський Локомотив став першим багаторазовим чемпіоном України
У сезоні 1996/97 Локомотив вдруге поспіль виграв Чемпіонат України. Таким чином одесити стали першою в історії командою, якій вдалося виграти золото більше одного разу та захистити чемпіонський титул. Окрім того, Локомотив оформив золотий дубль, у фіналі Кубку обігравши Дніпроспецсталь (5:3).
1998 – перемога студентів на Чемпіонаті світу в Португалії, найрозгромніша поразка національної збірної
Збірна України здобула історичне золото на мундіалі серед студентських команд у Португалії.
На жаль, кінець 1998 року виявився неприємним. Збірна України зазнала найбільш розгромної поразки в історії, поступившись у спарингу 3-разовим на той момент чемпіонам світу – бразильцям (0:16).
1999 – перемога над росіянами
У 1999-му збірна України реабілітувалася за поразку від Бразилії, обігравши росію (5:4) в її ж логові. Тоді ніхто й уявити не міг, що через 15 років північний сусід підступно атакує Україну, але матчі проти росіян принциповими були завжди і за будь-яких умов.
2000 – найрозгромніша перемога національної збірної
Менш ніж за два роки після найрозгромнішої поразки збірна України перекрила її найбільшою перемогою над Вірменією з рахунком 20:1. Щоправда, цей результат не допоміг команді Геннадія Лисенчука кваліфікуватися на Чемпіонат світу-2000 у Гватемалі. То був лише один із двох мундіалів, який Україна пропустила.
2001 – срібні медалі Євро
Після невиходу на ЧС-2000 на Україну чекав великий успіх. На груповому етапі Чемпіонату Європи Україна посіла друге місце у групі з Іспанією, Хорватією та Польщею і вийшла у півфінал на Італію. Надзвичайно напружена гра зі “Сквадрою” завершилася нічиєю 3:3, тож доля путівки у фінал вирішувалася в серії пенальті, яку вдалося виграти завдяки сейву Владислава Корнеєва.
У фіналі Україна протистояла чинним чемпіонам світу – Іспанії. Наша збірна вела по ходу зустрічі, але не втримала перевагу – основний час завершився з рахунком 1:1. А вже на 4-й хвилині овертайму Іспанія забила дуже спірний “золотий” гол, який стався після порушення правила введення м’яча з ауту.
2002 – Перший титул майбутнього рекордсмена Чемпіонатів України
У 2002 році чемпіоном України вперше став донецький Шахтар. Упродовж наступних шести років “гірники” візьмуть ще 4 золота, що дозволить їм стати найтитулованішим клубом України (й залишатися ним дотепер, попри припинення існування в 2011-му).
2003 – Друге поспіль срібло на Євро
Збірна України змогла повторити успіх 2-річної давнини та знову дійшла до фіналу Чемпіонату Європи. У вирішальному матчі “синьо-жовті” зійшлися з господарями турніру – італійцями. На жаль, у фіналі континентальної першості фортуна знову посміхнулася супернику – команда Лисенчука зазнала мінімальної поразки 1:0.
2004 – Виступ на чемпіонаті світу у Тайвані, золото студентів на ЧС в Іспанії
Національна збірна вдруге виступила на Чемпіонаті світу. На першому груповому етапі “синьо-жовті” посіли друге місце, пропустивши вперед лише Іспанію, після чого фінішували третіми у квартеті з Бразилією, Аргентиною та США. Україна набрала рівну кількість очок з Аргентиною, але “небесно-блакитні” посіли друге місце завдяки кращій різниці м’ячів.
Чоловіча студентська збірна повторила успіх 6-річної давнини та стала 2-разовим чемпіоном світу на мундіалі в Іспанії.
2005 – 4-те місце на Чемпіонаті Європи, проведення першого Суперкубку України, рекордна кількість учасників у вищому дивізіоні
Україна знову в числі найкращих збірних континенту. Команда Лисенчука виграла груповий етап, випередивши країну-терористку завдяки перемозі в очній зустрічі (2:1). Втім, у півфіналі “синьо-жовті” без шансів поступилися майбутнім переможцям турніру – іспанцям (0:5), а у бронзовому фіналі програли Італії (1:3).
Сезон 2005/06 історичний для українського футзалу, адже у вищій лізі взяли участь 17 клубів – вперше і поки що востаннє.
Також у 2005 році було започатковано проведення Суперкубку України, в якому традиційно зустрічаються чемпіон і володар Кубку. Перший Суперкубок здобув донецький Шахтар, який з рахунком 5:1 переміг київський Інтеркас. Матч за трофей пройшов у Харківському Палаці спорту.
2006 – Шахтар у півфіналі Кубку УЄФА
Донецький Шахтар встановив історичне досягнення для українського клубного футзалу. Команда Олега Солодовника подолала два групових етапи, завдяки чому вийшла до півфіналу.
В 1/2 “гірники” зіграли з майбутнім чемпіоном – Інтер Мовістар (на той момент – Бумеранг Інтерв’ю). За сумою двох зустрічей донеччани поступилися з загальним рахунком 4:11 (1:6 у Донецьку, 3:5 у Мадриді).
2007 – невдалий виступ на Євро в Португалії, кінець гегемонії Ніки, золото ДДФА на ЧЄ серед вишів
На жаль, збірна України не набрала жодного очка у групі з Іспанією, країною-терористкою та Сербією.
Саме у 2007 році полтавська Ніка здобула свій 10-й та останній чемпіонський титул. Після того пальму першості в українському жіночому футзалі перехопила Біличанка.
Також цього року Дніпропетровська державна фінансова академія тріумфувала на Чемпіонаті Європи серед закладів вищої освіти.
2008 – Виступ національної збірної на ЧС у Бразилії, рекордний титул Шахтаря
Збірна України зіграла на мундіалі в Бразилії. Спершу наша команда виграла групу з Аргентиною, Гватемалою, Єгиптом та Китаєм, але на другому етапі не змогла набрати жодного очка у квартеті з Бразилією, Італією та Іраном.
Шахтар виграв свій 5-й титул чемпіона України, що дотепер залишається рекордом у вітчизняному футзалі. Повторити досягненння “гірників” міг Продексім – херсонці здобули 4 титули та лідирували в регулярній частині сезону 2021/22, але ту кампанію не було дограно через повномасштабне вторгнення рашистів.
2009 – поява першого українського журналу про футзал
2009 рік став знаковим для розитку для української футзальної журналістики. 14 серпня вийшов дебютний номер журналу “Футбол 5 на 5”. Головний редактор – Володимир Крупчук.
2010 – Виступ національної збірної на Чемпіонаті Європи в Угорщині
Вперше Євро проводилося в новому форматі – 4 групи по 3 команди та плей-оф починаючи з чвертьфіналу. Збірна України посіла друге місце у групі з Італією та Бельгією, але в ¼ по пенальті вилетіла від Азербайджану.
2011 – Створення Екстра-ліги, рекордно низька кількість учасників розіграшу Чемпіонату України
У 2011 році було створено Асоціацію футзальних клубів України “Екстра-ліга”, яка організовувала та проводила змагання у вищому дивізіоні у трьох сезонах 2011/12, 2012/13 та 2013/14. На жаль, у кожній з цих кампаній брали участь лише 7 команд.
2012 – Чвертьфінали на останніх ЧС та ЧЄ Лисенчука, рекорд Гончаренка
У 2012 році відбулося відразу два великих турніри. На груповому етапі Євро в Хорватії команда Геннадія Лисенчука посіла друге місце у тріо з Іспанією та Словенією, а в ¼ знову поступилася по пенальті – цього разу Хорватії.
У листопаді пройшов останній турнір Лисенчука на посаді головного тренера збірної України. На мундіалі в Таїланді “синьо-жовті” виграли групу з господарями турніру, Парагваєм та Коста-Рикою, в ⅛ пройши Японію (6:3), а у чвертьфіналі вилетіли від Колумбії (1:3).
У клубному футзалі домінувала Енергія, яка в сезоні 2011/12 виграла золотий дубль. Для головного тренера львів’ян Станіслава Гончаренка чемпіонський титул став шостим у кар’єрі, таким чином він випередив Олега Солодовника та став абсолютним рекордсменом.
2013 – рік великих змін: нове керівництво АФУ, новий головний тренер збірної
Після більш ніж 18 років на чолі національної збірної Геннадій Лисенчук залишив посаду головного тренера. Замість нього 9 січня був призначений Євген Ривкін, який поєднував роботу в збірній та харківському Локомотиві.
У березні на конференції делегатів обласних асоцацій було обрано нове керівництво АФУ. Після 20-річного перебування на чолі Асоціації Геннадій Лисенчук залишив посаду президента, а на зміну йому прийшов Сергій Владико.
2014 – виступ на Євро в Бельгії, прихід Косенка
На Чемпіонаті Європи в Бельгії, “синьо-жовті” виграли групу з господарями першості та Румунією, після чого вилетіли у чвертьфіналі від Португалії (1:2). Після завершення турніру новим головним тренером збірної України був призначений Олександр Косенко.
2015 – Казка Manzana, Біличанка зрівнялася з Нікою, перша арбітриня в Екстра-лізі
У сезоні 2014/15 сталася найгучніша сенсація в історії українського футзалу – володарем Кубку стала аматорська команда Manzana. На шляху до фіналу київські любителі пройшли, зокрема, чинного чемпіона України – харківський Локомотив. А у вирішальному матчі Manzana перемогла ще першоліговий на той момент ХІТ. Відтоді й розпочалося кубкове прокляття “кабельників”.
Жіночий Чемпіонат України 2014/15 виграла Біличанка – для команди з Коцюбинського цей титул став 10-м, завдяки чому команда Володимира Колка зрівнялася за кількістю чемпіонств із Нікою. Втім, у подальшому Біличанка більше не ставала чемпіоном, тож між двома гегемонами українського жіночого футзалу так і залишився паритет.
Також 2015 рік став знаковим для розвитку жіночого суддівства – матчі Екстра-ліги почала обслуговувати перша жінка-арбітр – Олена Хомич.
2016 – Виступи на ЧС та Євро, нічия з чемпіонами світу, придбання високоякісного паркету
На Євро-2016 у Сербії збірна України вкотре потрапила в одну групу з Іспанією та посіла друге місце, після чого знову зупинилася на стадії чвертьфіналу, поступившись господарям турніру – сербам (1:2). Вирішальний гол збірна України пропустила за 0.04 секунди до кінця другого додаткового тайму.
На ЧС-2016 у Колумбії команда Олександра Косенка посіла друге місце у квартеті з Бразилією, Австралією та Мозамбіком. В 1/8 фіналу жереб звів Україну з майбутніми чемпіонами світу – аргентинцями. “Синьо-жовті” гідно протистояли фавориту, основний час завершився нульовою нічиєю, але за півтори хвилини до кінця овертайму пропустили прикрий гол з дабл-пенальті.
На початку 2016-го АФУ спільно з УАФ (на той час ще ФФУ) придбали сучасний розбірний паркет провідного виробника Mondo. Це стало можливим завдяки реалізації програми УЄФА HatTrick. Дане покриття багато раз приймало як матчі міжнародного рівня, так і внутрішньо-національних змагань.
2017 – Перший офіційний відбірковий турнір в Україні, аншлаги в Києві на матчах з Іспанією
У квітні 2017 року в Україна вперше прийняла матчі Основного раунду кваліфікації на Чемпіонат Європи. На домашньому паркеті в Київському Палаці спорту команда Олександра Косенка обіграла всіх суперників (Хорватію, Бельгію та Чорногорію) та кваліфікувалася на Євро-2018 у Словенії.
У 2017-му до України приїхали ще й зіркові іспанці. АФУ вдалося домовитися з іспанськими колегами про проведення двох товариських матчів у Київському Палаці спорту, аби сприяти популяризації футзалу в Україні. В першому спарингу була зафіксована нічия 1:1, а другий мінімально виграли гості – 1:2.
2018 – Чвертьфінал Євро, Матч зірок
На початку року збірна України зіграла у Словенії на черговому Чемпіонаті Європи. У Групі С з майбутнім переможцем турніру, Португалією, та Румунією команда Косенка посіла друге місце, а у чвертьфіналі лише мінімально поступилася майбутньому фіналісту – Іспанії (0:1).
Наприкінці року у Львівському Палаці спорту “Галичина” відбувся “Матч зірок футзалу”, в якому взяли участь найкращі гравці Екстра-ліги. Ця подія привернула додаткову увагу до футзалу та стала симбіозом спортивної, розважальної та медійної складових.
2019 – 4 місце збірної України на першому жіночому Євро, перший титульний партнер
У 2019 році УЄФА провела перше Євро серед жінок. Турнір пройшов у Португалії. В півфіналі українки поступилися господаркам першості, а в матчі за 3-тє місце лише по пенальті програли збірній країні-терористки.
У 2019-му елітний дивізіон вперше отримав титульного партнера – розіграш Екстра-ліги 2019/20 підтримала компанія FAVBET. Угода з FAVBET стала історичною першою домовленістю про спортивне спонсорство в українському футзалі.
2020 – COVID-19 завадив завершити сезон
На початку 2020 року світ зіштовхнувся з пандемією коронавірусу. Через COVID-19 було ухвалено рішення достроково завершити сезон і визнати остаточним турнірне положення команд, яке вони мали станом на момент припинення турнірів.
2021 – ЧС без України вперше з 2000 року
На жаль, головний футзальний форум 4-річчя (в даному випадку 5-річчя, адже через пандемію коронавірусу мундіаль у Литві було перенесено з 2020-го на 2021-й рік) вперше за понад дві декади пройшов без участі України. Команда Олександра Косенко не змогла відібратися на турнір, зупинившись на третьому кваліфікаційному етапі. Втім, як відомо, щоб зробити два кроки вперед, потрібно зробити один назад, але про це пізніше…
2022 – український футзал в умовах повномасштабної війни. 4-те місце чоловічої збірної та бронза жінок на Чемпіонатах Європи
На початку року збірна України вперше з 2005 року увійшла до четвірки найсильніших збірних континенту. Команда Олександра Косенка посіла друге місце у групі з Португалією, Нідерландами та Сербією, після чого у чвертьфіналі сенсаційно вибила Казахстан.
У півфіналі українці зустрілися в надпринциповому матчі зі збірною країни-терористки. Попри перевагу за всіма статистичними показниками, “синьо-жовті” не змогли вийти у фінал.
24 лютого 2022 року назавжди змінило наші життя на “до” та “після”. Весь український спорт, і футзал зокрема, опинився в умовах невизначеності через вторгнення російських окупантів. Втім, завдяки відсічі наших захисників Україна вижила як держава, а футзал продовжив існувати та розвиватися. Красномовний факт: до початку повномасштабної війни в Екстра-лізі брали участь 9 клубів, тепер же – 12.
Ситуація в країні надихнула українських спортсменів гідно представляти націю на міжнародній арені. На другому Чемпіонаті Європи серед жінок Україна покращила свій результат 3-річної давнини, посівши 3-тє місце.
2023 – Срібло жіночого Євро, повернення національної збірної на ЧС
У 2023 році жіноча збірна України знову покращила своє досягнення на Чемпіонатах Європи, на цей раз здобувши срібні медалі. У півфіналі команда Олега Шайтанова здолала Угорщину (2:1), але у вирішальному поєдинку не змогла нав’язати боротьбу Іспанії (1:5).
Чоловіча збірна України пройшла непростий шлях у відборі на ЧС-2024. Для прямої путівки в останньому турі нашу команду влаштовувала тільки перемога, і “синьо-жовті” в напруженому матчі на виїзді обіграли Польщу (3:5). Увесь шлях відбору складався з двох етапів, кожен з яких українська команда не мала змоги грати вдома.
2024 – нова вершина українського футзалу
Успіхи 2024 року ще свіжі у нашій пам’яті. Збірна України в блискучому стилі дійшла до півфіналу ЧС-2024, у якому на рівних билася з Бразилією, але все ж поступилася майбутнім чемпіонам 2:3. А в бронзовому фіналі “синьо-жовті” розгромили Францію та назавжди вписали своє ім’я в історію українського спорту, ставши першими, кому вдалося виграти медалі в ігрових командних видах.
Завдяки цьому тріумфу команда Олександра Косенка піднялася на 5-те місце в рейтингу збірних УЄФА і тепер Україна вперше в історії має право делегувати в Лігу чемпіонів одразу два клуби.
2025 і далі…
Хоча історія українського футзалу є в рази багатшою, ніж можливо описати в одній статті, автор статті намагався визначити основні її віхи. Досягнення національних команд за останні роки доводять, що наш футзал вартий широкої уваги громадськості та прихильності вболівальників. Віримо, що в майбутньому українські гравці та гравчині створять ще багато приводів пишатися ними та вписувати їх імена в історію вітчизняного спорту.