Головний тренер юнацької збірної України Ігор Москвичов підбив підсумки товариського турніру Futsal Week Summer Cup-2026, на якому його підопічні здобули три перемоги над Хорватією (5:1), Нідерландами (4:3) та Польщею (7:3), а також зіграли внічию зі Словенією (4:4).
– Організатори змінили формат турніру буквально напередодні першого матчу. Чи збило це з пантелику у процесі підготовки?
– Так, зміна формату десь навіть повпливала на першу гру з Хорватією. Була запланована гра з фінами, хлопці лягли спати, а на ранок їм кажуть, що змінився формат і розклад матчів. Хлопці вже були налаштовані грати, а замість першого ігрового дня – тренування, і ця зміна ритму десь трохи розслабила, не змогли як слід увійти в перший матч. Ми спілкувалися з представниками всіх команд – усі були невдоволені таким форматом. Ти готуєшся до одного, а відбувається зовсім інше. Це вибило з колії команди та тренерів. Втім, все одно добре, що ми взяли участь у цьому турнірі та зіграли 4 непогані матчі.
– Ваша команда здобула дві впевнені перемоги – над Хорватією (5:1) та Польщею (7:3), але були й непрості матчі з Нідерландами (4:3) та Словенією (4:4). Які ігри були корисніші для вас як тренера?
– У всіх чотирьох іграх була наша повна перевага, в нас було набагато більше ударів та небезпечних моментів. Просто нідерландцям та словенцям забили не все, що створили. Звісно, хотілося б зіграти з Іспанією чи Португалією, щоб відпрацювати гру в захисті і подивитися, як би ми виглядали з сильнішими суперниками.
На Futsal Week Summer Cup-2026 в цілому зіграли непогано. Когось окремо виділяти не хочеться, тому що команда приїхала в абсолютно різному стані – і фізично, і психологічно. Кидалося в очі, що у хлопців з «Любарта» була нестача ігрової практики, а Назар Першин був навпаки перевантажений. Тому команді й не вистачало цільності, послідовності та впевненості у взаємодії протягом усіх 40 хвилин.
– На цей збір поїхали 3 воротарі, яким ви дали приблизно рівну кількість ігрового часу. Як оцінюєте гру Арсенія Нікітіна, Михайла Коваленка та Тимура Гонтара і конкуренцію між ними?
– Відверто кажучи, з усіх трьох розчарував Нікітін – від нього чекали більшого, адже минулого сезону він відіграв важливу роль у команді Першої ліги. Хотілося побачити у його виконанні більш впевнену, зрілу гру. Не скажу, що він відіграв якось погано, але очікування були вищі. Гонтар в цьому плані був набагато стабільніший та впевнений. Було помітно, що з ним команда впевненіше почувалася у захисті. Коваленко зіграв на своєму рівні – так, як ми від нього й очікували.
– Здивувало те, що після останнього матчу не було ні овертаймів, ні серії пенальті – хоча номінально це була гра за підсумкове 5-те місце. Як так вийшло?
– Так, за 5-те місце ми повинні були грати з хорватами, але, звісно, ми приїхали на турнір з 15 командами не для того, щоб провести з одним і тим же суперником 2 з 4 матчів. Тому ми попросили організаторів зіграти зі Словенією. А для визначення підсумкових місць враховувалися також очки, набрані на груповому етапі. Маючи 3 перемоги та 1 нічию ми все одно фінішували п’ятими, тому пробивати пенальті не було необхідності.