Головний тренер юніорської збірної України Ігор Москвичов проаналізував виступ «синьо-жовтих» на представницькому турнірі у хорватському Поречі, де українська команда посіла підсумкове восьме місце.
– Ігоре Євгеновичу, що Ви можете сказати про матчі у Хорватії, і як Ви оцінюєте виступ нашої збірної, виходячи з результатів?
– В принципі, ми їхали за медалями. Але був ряд обставин, на які я, як тренер, не міг вплинути. Тобто, це фізичний стан гравців. Хлопці, як на мене, непрофесійно виконали свої обов’язки та не підійшли у фізичній формі до турніру. Тому, звісно, і вийшов такий результат. тобто, була повна відсутність готовності наших футзалістів. І, звісно, команда виступила, скажемо так, нижче «двійки» за 5-бальною системою. Хоча проблески гри були присутні. Тому, не все було так сумно. І гра з Португалією це показала. Поки були сили, ми абсолютно грали на рівних, навіть десь переважали суперника. Але, як я вже казав, фізичні кондиції не дозволили нам грати далі так само.
– Давайте тоді пройдемось по кожному матчу, починаючи з першого – проти збірної Марокко. Суперник був цікавий, з африканського континенту. Чим він Вас здивував, і з якими складнощами Ви зіткнулися під час гри з Марокко?
– Труднощі – ті ж самі. На початку гри я не думав, що у нас виникнуть проблеми з цією командою. Марокканці грали так, як ми і передбачали. Звісно, для нас це була «темна конячка», тому що ми навіть не знали, як грає ця команда. Приблизно ми розуміли, як грає основна збірна Марокко, і тому можна було передбачити, як гратиме юніорська збірна Марокко. Марокканці робили ставку на індивідуальні дії, і за рахунок цих дій вони нас і переграли. Поки у наших гравців були сили, вони давали з цим собі раду, робили багато перехоплень на першій третині, тобто – на чужій половині майданчику. Було багато перехоплень, були удари. Але потім, коли ми підсіли фізично, марокканці нас просто перебігали та обіграли індивідуально. Якби не Рафальський, то рахунок був би набагато більшим, тому що було приблизно 6-7 виходів віч-на-віч за рахунок саме індивідуальних дій. Ще раз кажу: по грі марокканці не здивували, у них були видні деякі проблеми тактичного характеру, якими ми не скористалися. А ось португальці тими моментами скористалися. До чого я кажу? Марокканці погано розташовувалися при стандартних положеннях, а ми цими моментами не скористалися. Було багато «стандартів», але влучити у ворота ми не змогли. А ось португальці забили п’ять голів зі «стандартів». Ось різниця: португальці змогли знайти ключі до тактичної ненавченості марокканців, а ми – ні.
– Чи можна сказати, що на результат гри десь вплинув той факт, що команда довго їхала у Хорватію, перед цим стояла близько десяти годин на угорському кордоні, і, зрештою, пропустила через це тренування?
– Звичайно. Навіть якщо взяти сумарно з підготовкою до відбіркових матчів чемпіонату Європи, то у нас було мало тренувальних занять. Плюс, ми практично три місяці не були разом. Тобто, можна сказати, що грали з нуля. Звісно, на теоретичних заняттях ми все згадували – і виходи з-під пресингу, і позиційні моменти. Але, мабуть, не зовсім згадали. Був такий момент незіграності. І це теж вплинуло на гру. А на рахунок того, що виплинула дорога – звичайно, це дуже далося взнаки. Ми і так фізично були не готові, а ще плюс дорога. І це все вилилося у такий результат.
– Що можете сказати про матч з Польщею, який багато в чому міг вирішити подальшу турнірну долю нашої команди?
– Там було те ж саме. Я робив розбір гри. Перші десять хвилин – повна наша перевага за ударами, володінням м’яча, кутовим. А друга частина тайму – просіли, і результат – 0:3. Тобто, хлопці хотіли, але не могли. Хоча гра давалася. Як на мене, поляки трохи слабші за марокканців, навіть якщо взяти в індивідуальному плані. Ми були зобов’язані обіграти їх. Але маємо те, що маємо. Щоправда, у грі з Польщею ми трохи експериментували зі складом, розбивали четвірки, пробували різні поєднання.
– Тобто, незважаючи на присутність у своєму складі Бетовського та Кжемпека, збірна Польщі виглядала в індивідуальному плані не надто сильною командою?
– Саме так. Поляки не здивували нас своєю грою. Ми знали, як вони будуть грати. І вони, в принципі, так і грали, як ми це передбачали. Але наші проблеми з фізичною підготовкою та незіграність не дали нам скористатися слабкими місцями поляків. До того ж, варто сказати, що у цій грі не дуже вдало зіграли воротарі.
– Перед матчем з Португалією як Ви мотивували команду на гру проти чинного віцечемпіона Європи серед 19-річних? Було видно, що це – найкраща гра збірної України на турнірі у Поречі, чи не так?
– Однозначно – так. Якби ми зіграли з португальцями гірше, то я би вже перед Євро переживав. А так – ми абсолютно на рівних грали з Португалією. Вдавалося виходити з награних комбінацій, ми створювали моменти. Повели 2:0, і мали ще моменти, щоб збільшити рахунок. На жаль, ми не забили. І у кінцівці, як зазвичай, трохи втомились, з’явились індивідуальні помилки, характер яких ми розберемо. Звісно, на Євро ми вже таких помилок припускатися не будемо. Перший тайм ми не змогли довести до перемоги, хоча, як я казав, були моменти. Але головне – те, що була якість гри. Ми бачимо, з якою топовою командою ми грали на рівних. Тому, якщо в подальшому на зборах усі гравці наберуть свою форму (а я впевнений, що наберуть), то ми також гратимемо на рівних.
– Що не пішло у грі з Чехією за сьоме місце? І як вирішувався вибір воротаря на серію пенальті?
– Я не можу сказати, що взагалі нічого не пішло, тому що ми по ходу матчу вигравали. Але наприкінці поєдинку пропустили, причому гол, який призвів до нічиєї в основний час – за кілька секунд до кінця. Мабуть, не вистачало якихось емоцій, хоча було налаштування тільки на перемогу, тому що і так три поразки отримали. Вочевидь, були втомлені та «наїлись» емоційно. Не можу сказати, що матч був провалений. Перевага у нас була, особливо у першому таймі. Ми готувались до того, що чехи будуть підключати воротаря. І оскільки ми були до цього готові, то чехи цією перевагою в одного гравця не скористалися. Але пропущені м’ячі були наслідком помилок індивідуального характеру. Ми вкажемо хлопцям на них, щоб у подальшому, коли вони гратимуть на професіональному рівні, не повторювали таких помилок. Для цього ми, тренери збірної, і працюємо, щоб робити висновки з помилок, і щоб цих помилок було якомога менше. Наша задача – зробити так, щоб гравці зростали, як професіонали. Сподіваюсь, що за той час, який у нас залишився до Євро, ми донесемо до хлопців наші тактичні плани та моменти, які мають бути присутні у грі – і у захисних діях, і в атакувальних. Наша задача – навчити, навіть незважаючи на такий негативний результат у Поречі.
Щодо серії пенальті. На цьому турнірі з гарного боку показав себе Рафальський. Він багато разів виручав. Був план: якщо Костя не витягне два перших пенальті, тоді вже вийде Бєлімов. Така установка була від Олексія Андрійовича (тренера воротарів юніорської збірної України Олексія Сагайдаченка. – прим.). Потрібно було подивитись, як воротарі проявлять себе в цій ситуації. Тобто, це звичайна процедура. Рафальський добре проявляв себе і під час турніру, і під час матчу з Чехією. Тому, він і вийшов на перші два пенальті. А потім вийшов Бєлімов. Але це не допомогло – чехи добре виконували пенальті.
– Наскільки була явною відсутність Малиновського? Склалося враження, що без Малиновського у команди не було гри. Наскільки ця збірна залежна від цього гравця?
– Звичайно, Малиновський – це лідер команди, її мотор. Звісно, його не вистачало. Але нам потрібно вчитися грати без Малиновського, без Рибіцького, без Скибчика та інших провідних гравців. Тобто, ми не маємо сподіватися на когось одного. Ми повинні грати тим складом, який у нас є. Звісно, не вистачало і Дяченка у воротах, не вистачало Малиновського в атаці. Думаю, з їх присутністю результат міг би бути іншим, навіть враховуючи те, що ми у фізичному плані були дуже слабкі.
– У цьому складі збірної було вже троє гравців, які теоретично зможуть зіграти у наступному відборі, на Євро-2025 (U-19), тобто – це гравці 2006-2007 років народження. Що Ви можете сказати за них, зокрема і за дебютанта команди – 15-річного Іллю Приходька?
– Ми свідомо йдемо на це, щоб була така собі «спадковість», і щоб той же Болдижев, той же Приходько поринули в атмосферу ігор за збірну. Приходько взагалі дебютував у 15 років та грав проти 19-річних. Все-таки, у такому віці це – суттєвий розрив. Але він – молодець, не знітився. Зрозуміло, що тактично йому ще було важко, тому що все-таки перший виклик, і запам’ятати все, що потрібно, йому поки що складно. Він зіграв на своєму рівні, молодець. Не боявся грати індивідуально, не програвав у обороні. Так що, ми вже думаємо на майбутнє, підключаємо гравців, які, сподіваюсь, у подальшому будуть лідерами вже нової збірної.
– Перед виїздом у Пореч Ви залучали до навчально-тренувального збору в Ужгороді кількох гравців з Юнацької Екстра-ліги. Як проявили себе на зборах юнаки 2006-2007 років народження, і чи є вже розуміння, з кого складатиметься збірна на наступний відбір?
– Це вже буде їм у плюс перед наступним відбором. До того ж, буде більша кількість часу. Зараз дуже мало часу було. Тому, ми обрали, скажемо так, кістяк, і на кожний виклик ми додавали по одному гравцю, а то і по два. Зараз, вже після Євро, у нас буде більше часу для того, щоб готуватись до наступного відбору. На цей збір ми викликали гравців зокрема і з «Чорного моря». На наступний збір будемо також активно залучати юнаків зі Львова, Івано-Франківська. І вже будемо визначатися з кандидатами. Тобто, буде більше часу – буде більше шансів переглянути якомога більше гравців. Повторюсь: у нас було обмаль часу, тому ми не могли собі дозволити багато експериментів.
– Тобто, перший повноцінний збір оновленої юнацької збірної, складеної з гравців 2006 року народження і молодше, планується після Євро-2923 (U-19), вірно?
– Звичайно. Ми, щоправда, про це поки не думаємо, але такі плани є. До того ж, нам буде трохи легше у тому плані, що багато гравців цієї вікової категорії наразі перебувають в Україні, на відміну від нинішньої «каденції», де є легіонери, і з цим також є певні складнощі, враховуючи нинішній непростий час. Тобто, якщо казати про юнаків 2006 року народження, то враховуючи те, що вони зараз тут, ми зможемо спокійно провести збір.
– Враховуючи те, що на турнірі у Поречі також грала збірна Італії, яка є суперником збірної України по груповому етапу юніорського Євро, чи вдалося Вам наживо подивитись її матчі та зробити для себе якісь висновки з її гри?
– Швидше за все, італійці грали не основним складом. Не було кількох основних гравців. Таке враження, що у італійців на цьому турнірі був якийсь свій план, якого вони намагалися дотримуватися. Вони не так грали, як під час відбіркових матчів. Тобто, була абсолютно інша тактична схема. Але ми цей момент теж будемо аналізувати, щоб розуміти, як нам потрібно будувати гру з Італією на Євро. Повторюсь: Італія цього разу грала трохи інакше, ніж зазвичай.
– Через кілька днів після завершення турніру у Хорватії, у сусідній Словенії грали між собою два товариських матчі ще два суперника збірної України по Євро – Словенія та Фінляндія. Чи вдалося Вам подивитись ці дві гри, і які висновки зробили, враховуючи те, що і словенці, і фіни, на відміну від італійців, грали практично бойовими складами?
– Так, я подивився ці два матчі, і вже розібрав їх. Те, що я думав до цього, підтвердилося – збірна Словенії більш організована за фінську і за якістю гри, і за «стандартами», і за персоналіями. Фінляндія намагалась грати надто пунктуально, дисципліновано, витискала свої моменти, давала відсіч словенцям. Можу сказати, що зі Словенією нам буде важче, ніж з Фінляндією. Словенія – дуже потужна команда і в тактичному плані, і в ігровому, і в індивідуальному. Ми це все донесемо хлопцям, покажемо, які у цих команд є сильні та слабкі сторони. Так що, «розбір польотів» йде повним ходом.
– Які найближчі плани збірної України (U-19) перед юніорським чемпіонатом Європи?
– Перед чемпіонатом Європи ми їдемо на дві товариські гри з Іспанією. Також буде один поєдинок з Францією. Тобто, я сподіваюсь, що ці спаринги з сильними командами будуть для нас корисними, незважаючи на результат. Хоча ми будемо ставити максимальні задачі, щоб хлопці перед Євро могли відчути впевненість, тому що три поразки та нічия в основний час – все все-таки поганий результат. Це може десь і психологічно датися взнаки. З іншого боку – нас «приземлили», і хлопці вже зробили висновки. Тому – будемо готуватися для досягнення якомога кращого результату на чемпіонаті Європи.
Пресслужба Асоціації футзалу України