Заступник голови комітету дитячо-юнацького футзалу АФУ Максим Чубінський дав велике інтерв’ю з нагоди завершення сезону 2025/26.
– Як підсумуєте черговий сезон в українському дитячо-юнацькому футзалі – з усіма викликами, які з’являються через повномасштабну війну та ситуацію у країні?
– В першу чергу хочеться подякувати нашим Збройним Силам України за те, що завдяки їм у нас є можливість проводити змагання, розвивати дітей, дарувати їм радість. Здорові діти – здорова нація, це дуже круто. Щодо сезону, ви ж бачите, що зараз дуже важко проводити змагання у зв’язку з війною. Дуже важко зібрати дітей з прифронтових зон, але завдяки зусиллям тренерів у нас є команди з Харкова, Кривого Рогу, Баштанки, Сум. Команд не так багато, як хотілося б, але все-таки вони приїжджають і відіграють не останні ролі в чемпіонатах, постійно борються за найвищі місця.
Що стосується залів, в принципі ситуація ніяк не змінилася. Зараз усі змагання ми проводимо на Заході України, де в нас є дозвіл від військових адміністрацій. Там більш-менш безпечно, хоча з кожним роком в Україні стає дедалі менше безпечних міст. Але ми намагаємося все-таки підтримувати наші змагання на високому рівні.
Що стосується кількості команд, то можу сказати, що в сезоні 2025/26 у дитячо-юнацьких змаганнях АФУ взяли участь 296 команд (Кубок ліги – 64, Кубок України – 102, Чемпіонат України – 130). Окрім цього, завдяки Асоціації футзалу та компанії Select командам багатьох вікових категорій були подаровані футзальні м’ячі перед початком Чемпіонатів.
Також з цього сезону ми почали вносити гравців та турніри в базу даних УАФ. Це дуже об’ємна робота, яка потребує багато часу, але це все робиться заради дітей і це є невід’ємною частиною нашої праці.
– Як ви й анонсували перед початком сезону, деякі Кубки та Чемпіонати проходили в нових форматах. Як зміни вплинули на інтерес, конкуренцію та якість змагань?
– Давайте почнемо з Вищої ліги U-13 – ми зібрали 8 команд, вони зіграли у три кола, в них було 5 з’їзних турів. Все пройшло більш-менш рівно, за 5-бальною системою можна поставити четвірку.
Вища ліга U-15 та Юнацька Екстра-ліга пройшли в іншому форматі. У цих турнірах взяли участь також по 8 команд, але в них було по 8 з’їзних турів. Цей цікавий формат на початку сезону запропонував президент АФУ Сергій Владико, який сподобався всім тренерам. На останньому турі ЮЕЛ U-17 ми провели з тренерами невеличку нараду і обговорили всі питання стосовно наступного сезону – що будемо прописувати у положенні, система розіграшу, який формат і які команди. Тобто всі тонкощі та нюанси ми обговорили.
Зараз готую положення з усіма правками. У нас є група Юнацької Екстра-ліги U-17, в якій усі тренери ознайомляться з положенням та за потреби внесуть свої пропозиції. В принципі всім новий формат дуже зайшов, вони хочуть продовжувати так і надалі. Окрім цього, можу додати ще один нюанс. Асоціація футзалу України на цих змаганнях (U-13 ВЛ, U-15 ВЛ та U-17 ЮЕЛ) взяла на себе фінансову частину по арбітражу і це є одним із важливих кроків до покращення умов проведення змагань.
– До Чемпіонатів України U-17 та U-19 прикута найбільша увага, оскільки у цих змаганнях виступають кандидати до юнацької збірної України. Чи вдалося комусь із юнаків привернути увагу тренерського штабу завдяки виступам у Юнацькій та Молодіжній Екстра-лігах?
– Щодо U-17, то наразі це 2009-й рік народження. Так, є дуже перспективна молодь. Зараз у Ігоря Євгенійовича Москвичова трішки буде боліти голова – кого брати, кого не брати у склад, тобто вибір у нього великий. Можу сказати, що років 6-7 тому у Віталія Одегова не було такого вибору. Наразі у Ігоря Євгенійовича на олівці 20-25 чоловік. Це дуже класно – всі хлопці прогресують і кожен бореться за можливість потрапити у збірну України.
U-19 – на жаль, у нас було 7 команд, хотілося б більше. Перші 4 команди виглядали трохи більш зіграними, але це зрозуміло – бо це юнацькі колективи клубів. У них є своя структура та вертикаль. Але 3 останні команди також давали бій у кожному матчі, росли у тактичному, фізичному та психологічному планах.
Протягом сезону тренерський штаб молодіжної збірної завжди спостерігав за всіма гравцями, тим паче, що є прямі трансляції. Є певні люди, які дають характеристику гравців Ігорю Євгенійовичу, я також даю певну інформацію щодо гравців. Тобто ми з ним постійно на зв’язку і разом працюємо заради спільних перемог збірної України.
Як ви знаєте, вже зовсім скоро найкращі юні футзалісти України віком до 19 років виступлять на міжнародному товариському турнірі в Хорватії. Окрім того, Асоціація футзалу України організувала поїздку збірної команди Вищої ліги U-15 на інший престижний турнір в італійському Монтезільвано.
– Одна з найцікавіших історій сезону сталася в Юнацькій Екстра-лізі U-17, коли «Коцюбинська ДЮСШ–SkyUp Futsal–УДУ» втратила чемпіонство, перед цим вигравши усі 19 матчів. Клуб навіть «підсвітив» це в соцмережах, назвавши регламент «дивним». Як ви можете прокоментувати цю ситуацію?
– Дивіться, ситуація наступна. Ми робимо регламент на початку сезону. Всі аспекти ми обговорюємо на початку сезону – як будемо проводити, в якому форматі тощо. Перед сезоном я запропонував тренерам внести свої корективи, але ж хтось вніс, хтось не вніс. Ми на початку сезону домовилися, що будемо грати саме в такому форматі. Всі погодилися – все добре. Зрозуміло, що батьки вболівають за своїх дітей, і це їх особиста думка.
На першому етапі команди зіграли у два кола, а на другому – чотири найкращі команди грали також у два кола, але очки «обнулялися», тобто шанс дається всім. Єдине, що ми не «обнуляли» – це дисциплінарні санкції. Якщо гравець в останньому турі першого етапу отримує червону, він пропускає наступний матч другого етапу. А так, в принципі, ми вже погодили такий же формат на наступний сезон, розбіжностей у порівнянні з попереднім там особливо немає.
А батьки завжди будуть так поводитись – вони хочуть, щоб їх діти завжди вигравали. Це супер, значить батьки слідують за дитячо-юнацьким футзалом. Чим більше аудиторія вболівальників, тим більше хлопців впізнають на вулиці. Це нормальний робочий процес.
– Цього сезону Комітет дитячо-юнацького футзалу АФУ створив свій Telegram-канал, де оперативно з’являються результати турнірів. Як виникла та реалізовувалася ця ідея?
– Так, ця ідея була вже давно, але з реалізацією були питання, бо не було людини, яка могла б це вести і приділяти велику увагу. Робота СММ-ника – це дійсно великий об’єм роботи. Цим зайнявся наш оператор, який постійно їздить з нами на турніри – Богдан Ємець з Харкова. Він створив цей Telegram-канал. Велика йому вдячність, що всю інформацію ми тепер даємо набагато швидше. Це професіонал своєї справи, бо задоволені батьки та всі, хто підписані на цей канал. Всіх охочих запрошуємо приєднуватися до нашого Telegram-каналу, де з’являється вся оперативна інформація після матчів, відеоролики з церемоній нагородження, інша цікава інформація. Це займає багато часу, але Богдан молодець у цьому плані, що дуже швидко все робить.
– Дуже часто серед найкращих гравців дитячо-юнацьких турнірів можна зустріти знайомі прізвища – молодших братів або синів уже відомих на всю Україну футзалістів. Чи пішов хтось стопами свого батька чи старшого брата цього сезону?
– Я розумію, що насамперед ви говорите про братів Малиновських, але молодший з братів цього сезону вже не грав у дитячо-юнацьких турнірах – ви бачите, як потужно він виступає у Екстра-лізі.
Один із таких прикладів можна зустріти в сумському «Лідері». Тренер команди – Володимир Саєнко, який свого часу пограв на високому рівні за сумські команди. Тепер його шлях продовжує син 2012 року народження, який виглядає потужно для свого віку, як і вся команда. Вони вже підходять до того етапу, щоб потихеньку переходити на більш дорослий рівень.
Той же Олександр Михайлович Каплун свого часу також грав у футзал і на місцевому, і на всеукраїнському рівні, а зараз його син завершив ужгородську «Академію футзалу» та продовжує свій шлях в одній із команд. Через деякий час ви дізнаєтеся, де він буде грати.
За «Покровку» раніше грав Андрій Петренко, він загинув.. Але його син продовжує футзальний шлях батька. Я знаю, що дуже багато гравців, які грали разом із Андрієм, підтримують Петренка-молодшого, допомагають порадою, хто чим може, не забувають.
– Наскільки більше зараз стає команд, які сконцентровані суто на футзалі, а не суміщають паркет і траву?
– Все одно для футзалу поки залишається проблемою те, що це не олімпійський вид спорту. Дуже багато команд з великого футболу, хоча наразі чимало переходять у футзал. Для комплектації команди потрібна менша кількість гравців, ніж у футболі, тому вони хочуть грати у футзал. А далі, на мою думку, після 15 років – це вже вибір самих хлопців, куди вони хочуть рухатися.
Щодо суто футзальних академій, які мають свою структуру, то насамперед це львівський Клуб ігрових видів спорту (дуже багато вікових категорій), коломийська «Фурнітура», «Сокіл» (майже всі вікові категорії), луцький «Любарт», ужгородська «Академія футзалу» (U-17 та U-19), івано-франківський «Ураган» (U-15, U-17 та U-19). Багато хто вже пройшли всі сходинки клубної академії та виступають за перші команди в Екстра-лізі.
– Традиційне питання – які у Комітету дитячо-юнацького футзалу плани на літній період та наступний сезон?
– Вже зовсім скоро стартує серія турнірів Кубок комітету. У Коломиї відбудуться змагання в шести вікових категоріях. Після цього у команд буде невеличка пауза до вересня. За цей час я підготую план-календар на новий сезон, нам потрібно узгодити його з Міністерством молоді та спорту та визначитися із місцями проведення змагань. Традиційно з вересня ми розпочнемо проводити Кубки ліги, далі Кубки України і вже потім підуть Чемпіонати.
Пріоритетне право на участь у Чемпіонатах надається командам, які беруть участь і в Кубку України, і в Кубку ліги, а також є найбільш рейтинговими командам у загальному рейтингу починаючи з 2019 року. Єдине, що Кубок України U-17 пройде в січні 2027 року – це ми вже обговорили з тренерами. Вже відомо, що цей турнір пройде в чотирьох різних містах. Якою буде фінальна частина – «Фінал чотирьох» чи «Фінал восьми» – це залежить від остаточної кількості команд, які захочуть взяти участь. Найімовірніше, за такою ж схемою ми проведемо і Кубок України U-15.
Можливо, у Вищій лізі U-13 буде 10-12 команд, дуже хотілося б, щоб був більш насичений чемпіонат і команди зіграли більше матчів. Це 2014 рік народження, і на мою думку, цей рік дуже перспективний.
– І на останок, традиційно, Ваші побажання на новий сезон.
– Хочеться сподіватися, що наступний сезон все-таки буде проходити у мирний час, не тільки на Заході України, а й в Одесі, Харкові, Сумах, Кривому Розі, Дніпрі. Дуже на це сподіваюся, але маємо те, що маємо… За минулий сезон хочеться висловити слова подяки всім тренерам – за їхню роботу, старання та підготовку молоді в цей нелегкий час. По-друге, велика подяка батькам, які підтримують клуби. Більша частина поїздок організовується за їх рахунок. Дуже низький уклін батькам.
Також хочеться подякувати людям, які надають нам зали, щоб діти проводили змагання у класних умовах. Дуже багато турнірів цього сезону відбулися у Коломиї завдяки Дячуку Володимиру Васильовичу – він надав базу, умови, комфорт. Всім подобається, всі задоволені, а це головне – щоб усіх все влаштовувало.
І обов’язково хочеться подякувати нашим хлопцям на передовій, щоб якнайскоріше закінчилася ця війна, і вони повернулися до мирного життя, вболівали за своїх дітей на трибунах, підтримували їх, отримували насолоду. Думаю, що дитячо-юнацькі змагання, ці позитивні емоції та щирість дітей стануть для них найкращою реабілітацією.
Ну а на сезон 2026/27 хочу побажати всім, щоб настав мир, щоб діти продовжували грати у футзал із задоволенням, приносили радість своїм рідним, щоб дітей оминали травми протягом усього сезону. Батькам хочу побажати здоров’я та терпіння, бо завдяки вам та вашому ентузіазму тримається дитячий футзал, вірити в своїх дітей, підтримувати їх незалежно від їх результатів. Тренерам хочу побажати терпіння та наснаги в роботі, чекаємо від Вас нових зірочок футзалу.
А нашим захисникам України бажаю якнайшвидшого завершення цієї клятої війни, повернення до своїх рідних та близьких. Слава Україні! Героям Слава!