20-річний Ростислав Семенченко наразі є наймолодшим гравцем у нинішньому складі збірної України. У матчі проти збірної Сербії він віддав свою першу гольову передачу у футболці української команди, і цим «асистом» скористався Даниїл Абакшин. Про свій перший результативний пас у головній команді країни, підготовку до повторного матчу з сербами та атмосферу в стані збірної вихованець чорноморського футзалу розповів у інтерв’ю пресслужбі Асоціації футзалу України.
– Ростиславе, перш за все, вітаємо тебе не тільки з перемогою, а і з першою гольовою передачею у збірній України. Які відчуття у тебе після дебютного «асисту» за збірну?
– Дякую за привітання, дуже приємно приносити користь нашій збірній, ще й у відповідальних матчах. Сподіваюся, що наступною корисною дією стане мій перший гол за збірну.
– Що можеш сказати про матч у Сербії, враховуючи те, що він мав і спортивну, і політичну складову?
– Я думаю, що всі чудово розуміли, який характер несе ця гра і поза спортивним майданчиком. З перших хвилин уболівальники дали зрозуміти нам це, коли озвучували наші прізвища, але я думаю, нас це ще більше мотивувало, і ми дали їм гарний бій.
– Однак, зроблена лише половина справи, бо попереду ще матч проти Сербії в Угорщині…
– Ми усвідомлюємо, що це тільки початок, тому ніякої недооцінки до всіх суперників у нашій групі немає.
Я можу точно сказати, що кожен з хлопців розуміє важливість кожного матчу, тому що вихід на чемпіонат світу – мені здається, це мрія будь-якого спортсмена.
– Ти дуже органічно вписався у номінальну другу четвірку збірної. Як швидко вдалося знайти спільну мову з більш досвідченими гравцями?
– Насправді все якось швидко сталося, тому що атмосфера в команді дуже хороша. Я прислухаюся до досвідчених гравців, їх порад, про щось разом домовляємося і робимо позитивний результат разом. Тому, в нас така злагоджена та дисциплінована команда.
– Юнацька збірна України (U-15) у Монтесільвано, юніорська збірна України (U-19) у Хаені, студентська збірна України у Португалії, і ось вже зараз – національна збірна України з футзалу. Тобто, ти – один з небагатьох, хто грав за різні збірні України. І це – у двадцять років. Можна сказати, що до своїх перших викликів у національну збірну ти підійшов фактично готовим до них?
– Можливо так, але все одно я вам скажу так, що національна збірна – це зовсім інший рівень. Це найкращі футзалісти країни, це еталон українського футзалу. Рівень підготовки та вмінь кожного хлопця на паркеті – це те, чого варто прагнути кожному футзалісту. Тому, мені теж потрібно додавати в багатьох аспектах гри.
– Ти дебютував у збірній раніше за Влада Завертаного та став першим гравцем збірної України (U-19), якщо брати до уваги всі три попередні скликання цієї команди Що означає для тебе цей факт?
– Я не вважаю, це якимось досягненням, я радий за Влада, радий, що викликають і довіряють молодим гравцям. Це як додатковий стимул працювати над собою.
– Як відомо, ти є вихованцем чорноморського «Іллічівця». В чому секрет того, що останнім часом молоді футзалісти з Одеської області – з Одеси, Чорноморська, Роздільної – все частіше та гучніше заявляють про себе, хоча Одещина зараз не має команди VBET Екстра-ліги?
– Чесно, я навіть не знаю як відповісти. Мабуть, це залежить від них самих: хто більше працює, тому і повернеться більше. Також не малу роль у їх розвитку грають тренери, тому їм також окрема подяка.
Пресслужба Асоціації футзалу України
Фото: Мартін Єней (Угорщина)